Головна Архів Про нас Гостьова книга Пошук

Чернівці




№ 20 (294), п'ятниця 14 березня 2003 року.


ПОПУЛЯРНА БІОЛОГІЯ


МИСЛИВЦІ ЗА БРИНДУШКАМИ


ПІД КІЦМАНЕМ "НАКРИЛИ" КВІТКОВИЙ СИНДИКАТ



Якось дорогою у вижницьку Лопушну мені пощастило побачити картину надзвичайної краси. З обох боків шлях обрамляли широчезні смуги квітучого шафрану Гейфеля (інакше його ще називають підсніжниками або бриндушками), що простяглись на кілька кілометрів. Казка, та й годі. Бо їдеш хвилину, десять, двадцять, а шафрановий килим не закінчується, синіючи навіть ген-ген на горизонті. Особливо ефектно квітковий шлейф виглядав на тлі ще по-весняному голих дерев, чорних, неораних полів, на яких де-не-де прозирали купи снігу. Рідко хто з водіїв не зупиняв авто, щоби хоча на мить наблизитись до дива

ТРАГЕДІЯ


ВІД ЧАДНОГО ГАЗУ ЗАГИНУЛО ТРОЄ ДІТЕЙ


Вчора в селі Купка Глибоцького району хоронили чотирирічного Михайлика, дворічну Дану та п'ятимісячного Іванка. Кажуть, що траплялося всяке, але щоб з однієї хати виносили водночас трьох покійників, тим паче маленьких дітей...
А сталося ось що

АЛЬТЕРНАТИВА?


"ПАНАЦЕЯ" ДЛЯ РУБЕНСА?


У ПОГОНІ ЗА СТРУНКОЮ ФІГУРОЮ ЖІНКИ СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ ОБМАНУ



Щойно настає весна, як на чернівецьких вулицях з'являються люди, які, атакуючи перехожих, тикають їм в руки папірці приблизно такого змісту: "Хочете схуднути — запитайте мене, як це зробити". Можна собі уявити реакцію тих жінок, які до цього моменту не вважали проблемною власну фігуру. Переступивши поріг рідної квартири, вони, найперше, що роблять, — кидаються розглядати себе у дзеркалі

АТИ-БАТИ


ПСИ ВІЙНИ


УКРАЇНЦІ ІДУТЬ У НАЙМАНЦІ В ОБМІН НА ДОЛАРИ ТА НЕВІДОМІ МОГИЛИ


Як тільки не боролося людство за мир у всьому світі, але різноманітні війни та конфлікти так і не відійшли у небуття. Не зникла ні військово-польова романтика, ні її прихильники. Тим паче, що кожен чоловік, звичайно, завжди мріє про подвиги. Та й світ не "без добрих людей", які бойовому чоловічому завзяттю не дадуть згаснути. Так і починається вербування хлопців для участі у збройних конфліктах інших держав

ТЕМА ТИЖНЯ


У ЄВРОПІ КРАЩЕ, ЗАТЕ В АФРИЦІ ТЕПЛІШЕ



Радіймо, панове: з цього тижня ми належимо до "кола друзів Європи". Туди вона нас записала разом з Білоруссю, Молдовою, південнобалканськими та деякими африканськими країнами. Цікава, словом, компанія для майже п’ятдесятимільйонної держави. З нею вона (Європа) обіцяє співпрацювати, але приймати у свої лави не буде. Принаймні у найближчому майбутньому, яке експерти оцінюють років так на десять. Утім, є серед них й оптимісти

ГРИМАСИ


ВЛАДА ОБІЦЯЄ "ТИСНУТИ" НА ВЛАСНИКІВ, ЩОБ ВИКУПЛЕНІ ЗАВОДИ ПРАЦЮВАЛИ


Тернопільська область втратила тютюнову галузь, під загрозою знищення перебуває цукрове виробництво. "Всі цукрозаводи області цього року повинні працювати, — так сказав на прес-конференції голова облдержадміністрації Іван Курницький. — Я піднімав це питання перед прем’єром й особисто буду його відстоювати. Хоча "Українська продовольча компанія", котрій належать кілька цукрових заводів області, економічно обґрунтовано доводить, що їй не потрібно, аби всі вони працювали". За словами губернатора, з таким підходом інвесторів наша область вже втратила вирощування й переробку тютюну

ВЕРСІЇ


ДО БАНКРУТСТВА "УКРАЇНИ" ПРИЧЕТНИЙ ГУБЕРНАТОР?


Скандальні факти сплили на поверхню у статті івано-франківського тижневика "Західний кур’єр", який зацікавився станом ліквідації банку "Україна" в області. Приводом для зацікавлення роботою ліквідаційної комісії стала загадкова загибель її юриста — Ярослава Козловича. Ще у серпні минулого року тіло чоловіка було знайдено у міському озері. Однак у прокуратурі справу навіть не відкривали, визнавши це за самогубство

УРОКИ САМОПОВАГИ


ЦЯ ОСОБЛИВА ГРУПА ЗЕМЛЯН...


Може, комусь це видасться дивацтвом, але після ознайомлення з шкільними творами на тему «Якби мером був я...» євпаторійський міський голова Андрій Даниленко розпорядився зарахувати п'ятьох учнів у резерв кадрів міськвиконкому своїми радниками... Чому ж мерові спала на думку така неординарна думка — спантеличувати дорослими міркуваннями голови євпаторійських школярів? А хлопці, на диво, взялися за цю тему з задоволенням

ТАМ, ДЕ КНОПКА


ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА БУКОВИНІ, СХОЖЕ, ЗАТЯГНУВСЯ


Сьому сесію обласної ради XXIV скликання, яка відбулася 11 березня, можна було б назвати соціальною, якби депутати виявили більшу активність при обговоренні пріоритетних питань порядку денного. Народних обранців, та й то далеко не всіх, якось ще вистачило на те, щоб поставити запитання начальнику головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації пану Сеньківу, який представляв заходи щодо реалізації у 2003 році другого етапу Стратегії подолання бідності у Чернівецькій області

БІБЛІОМАНІЯ


"ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ" МАЄ БАТЬКІВ У СТОРОЖИНЦІ


Вперше на Буковині у читальному залі технікуму лісового господарства у Сторожинці відбулася репрезентація антології прози та есеїстики "Приватна колекція", що побачила світ минулого року у львівському видавництві "Піраміда" і яку на власний смак з 1993 року укладав львівський письменник Василь Габор

А У НАС...


НА "ЛЕГМАШІ" Є РОБОТИ НА ШІСТЬ МІСЯЦІВ



З 29 січня 2002 року на ДП "Чернівцілегмаш" відповідно до рішення господарського суду Чернівецької області вперше в нашому краї розпочалася ліквідаційна процедура. Ліквідатором було призначено арбітражний керуючий п. Тетяна Вікнянська, вона ж на увесь період ліквідації отримувала статус головного керівника "Чернівцілегмаш". Забігаючи наперед, скажемо, що із сьогоднішнього дня, тобто 14 березня, ці її повноваження припиняються

АКТУАЛЬНО!


ВЛАДА — СЛАБЕНЬКИЙ РЕЙНДЖЕР: СПОЖИВАЧУ, ЗАХИСТИСЯ САМ?


За півтижня до Всесвітнього дня захисту прав споживачів, який припадає на 15 березня, буковинці отримали презент. Остання сесія облради прийняла власну, обласну програму споживзахисту. Найбільшим одкровенням вона, мабуть, стала для влади різних рівнів

ІЗ ПЕРШИХ УСТ


КАНАДЦІ ПОМІТИЛИ В УКРАЇНІ РІЗНИЦЮ МІЖ ПРИНЦИПАМИ І ТИМ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ТУТ НАСПРАВДІ


Призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Канади в Україні у серпні 2001 року пан Ендрю Робінсон вчора вперше відвідав Чернівці. Нагадаємо, що саме Канада першою з країн західної демократії визнала незалежність України, а її керівник був одним з перших західних лідерів, що відвідав Україну з державним візитом

ШУХЕР


БОРЦІВ З КОРУПЦІЄЮ ПОБІЛЬШАЛО


Загальновідомо: чим корумпованішою є країна, тим значимішим є її економічне зростання. Економічні збитки від цього можуть зрівнятися хіба що з втратами від військових дій

ДОБА ІСТОРИЧНА


СЕЛО НА НЕЛИПІ



Старі Нелипівці мали б бути турецьким кишлаком. За свідченням місцевого переказу, тут жив багатій-турок, який так занедужав, що не міг рухатися. Зрозуміло - турка вразив інсульт. Пастухи, що доглядали його табуни, порадили приймати ванни у воді з місцевого джерела. Турок одужав і "поставив знак" біля буркута. Справді, вода з джерела у Нелипівцях містить сірководень і лікує серцево-судинні захворювання.
Колись Нелипівці були маленьким селом і, правду кажучи, мало знаним у Бессарабії і теперішній Чернівецькій області. Лише у 1953 р. населений пункт опинився у центрі уваги влади, яка організувала там "ударну" будову цукрового заводу. Пущений у дію 1959 р., разом з ТЕЦ, АТП і робітничим селищем він зайняв 225 га нелиповецьких земель, але чомусь отримав назву Кельменецького.
З іншого боку, на Нелипівці звернули увагу краєзнавці, які з'ясували, що "перша згадка про село датується 1721 роком". Старий довідник по Бессарабській губернії повідав їм, що того року було засновано "село в кілька хат", яке за півстоліття зросло до 50-ти дворів і тут збудовано турецьку мечеть, яку в 1825 р. перебудували в церкву, а турецький цвинтар "і досі зберігається". Відтак можна припустити, що старі Нелипівці мали б бути турецьким кишлаком. За свідченням місцевого переказу, тут жив багатій-турок, який так занедужав, що не міг рухатися. Зрозуміло - турка вразив інсульт. Пастухи, що доглядали його табуни, порадили приймати ванни у воді з місцевого джерела. Турок одужав і "поставив знак" біля буркута. Справді, вода з джерела у Нелипівцях містить сірководень і лікує серцево-судинні захворювання.
В історії Атаків під Хотином ("Доба" №69 (244) від 13.09.2002 р.) йшлося про турецького вельможу, який наказав обмурувати каменями джерело. Інший турок з Хотина викарбував з цієї нагоди вірш на плиті, яку вмурував у стінку чишми. Мабуть, і в Нелипівцях спорудили чишму, в якій турок вмістив камінь з написом про зцілення від недуги ("поставив знак").
Але самі нелипівчани навряд чи погодяться з тим, що засновниками і першими жителями села були турки. За свідченнями давніх переказів, жителі Нелипівців мужньо боролися із загарбниками ще до приходу турків.
… Були колись Липівці, оточені липовими гаями. Їх жителі займалися здебільшого бджільництвом. Під час татарської навали загарбники порубали (покосили) шаблями непокірних липівчан. Ті, що врятувалися, заснували село Косівці. На новому місці не було лип, тому село називали ще й Нелипівцями.

… Роман і Данка кохали одне одного. Та наскочили злі кочівники, схопили їх і вимагали показати, де поховалися місцеві люди. Юні сміливці завели ординців у глибокий яр, де ті й згинули. Убитих хлопця і дівчину люди поховали на берегах річки, яку назвали Ромоданкою. Ближче до Кельменців вона тече між двома пагорбами - "могилками Романа і Данки".
Усе це, звісно, красиві тлумачення, історичні ж факти свідчать, що територія Нелипівців була заселена з прадавніх часів. Там виявлено рештки поселень трипільської (IV-III тис. до н.е.), черняхівської (III - початок V ст. н.е.) та інших культур. Нині існуюче село виникло у XIV-XV ст., мабуть, на основі двох поселень - самих Нелипівців і Косівців, які згодом злились. На час першої документальної згадки Нелипівці мали вже тривалу історію. А ця згадка відноситься до 30 квітня 1552 р. Тоді молдавський князь Штефан Рареш видав грамоту, якою підтвердив право власності боярина Козьми Генге, князівського ключника, на декілька сіл, у тому числі на "половину села Нелипауци в Хотинському цінуті, половину з хотинського боку". Оригінал грамоти не зберігся, дійшов лише її переклад із староукраїнської мови на молдавську, зроблений у 1777 р. Тому назва села передана на молдавський кшталт - Нелипауци. З грамоти довідуємося, що Генге володів половиною Нелипівців ще за князя Петра Рареша (1527-1538, 1541-1546). У документі немає згадки про іншу половину села. Можливо, це й була та частина, яка в переказах згадується як Косівці?
Минуло 70 років, і ось 5 вересня 1622 р. князь Штефан Томша видав грамоту дяку Авраму з Лукачан і його сестрі Оксані на володіння селами Новоселиця, Росошани, Лукачани і половиною Кулішівців та Нелипівців у Хотинській волості. Оригінал документа написано староукраїнською мовою - державною у Молдавському князівстві до середини XVII ст. У грамоті, зокрема, сказано: "І у том тіж даєм і потверждаєм слузі нашему Аврам дїяк пол село Нелиповці у тою ж волості, что он собі купил от Глигорїє Холовка за двісті талір сребрених". Правду кажучи, 200 талярів - це добра ціна за півсела. Аврам і Оксана могли володіти їхніми селами "с всім доходом от полів і от лісу і от воду, (…) і с сіножатми і садовїями і ставовами і млинами (…)".
Грамота 1622 р. також не містить відомостей про те, кому належала інша половина Нелипівців. Насамкінець варто додати, що Аврам служив у князівській канцелярії, де працювали дяки, або граматики, - фахівці з написання грамот. Тому тодішнього дяка, що був придворним канцеляристом, слід відрізняти від диякона (даскала) - помічника парафіяльного священика.
1715 року турки створили Хотинську райю і склали реєстр її сіл, серед яких є "село Нелюпова. Пусте. Довірена Мехмеду Алемдару, рядовому з лівих гьонюлліянів (…)". Це відбулося 14 березня 1716 р. У пусті села "Келмашини" (Кельменці), "Ресено" (Росошани) та "Лукучени" (Лукачани) були призначені рядові Мустафа, Мехмед та Алі. Вони служили в легкій кінноті й отримали завдання повернути жителів і забезпечити їхній захист. Турецька влада скасувала поміщицьку власність, зменшила податки і запровадила правопорядок. І справді, люди повернулися у свої домівки. Мабуть, це й дало привід авторам ХІХ-ХХ ст. твердити, ніби Нелипівці було засновано 1721 р.
У 1769 р. росіяни прогнали турків з Хотинщини, відновили молдавську владу і повернули села колишнім поміщикам або їхнім нащадкам. Згідно з реєстром 1772 р., село "Нелипауць", як і сусідня Новоселиця, належало Йордакі Кантакузино. У ньому числилося 24 двори, один священик і "жид".
Навесні 1774 р. було проведено перепис глав сімей. 36 жителів Нелипівців і Лукачан потрапили у спільний список, складений по-молдавськи, тому імена подано як Іон, Думитру, Василе. У двох чоловіків імена були молдавські, а прізвища - українські: Урсул син Йосипчук, Тоадер Попович, у двох інших - навпаки: Пітіко (Петько) Зерезу, Хринку (Гринько) Боцан. Молдавські прізвища Спатару, Нуке, Цопа могли бути перекладами сільських прізвиськ Мечник, Горіх, Скакун. Двоє Григоріїв вказані як "рус, русул". Вони були не росіянами, а українцями з Галичини або Поділля. Федір, Яків та Олекса позначені словом "беженар" (утікач). Йшлося про переселенців з інших сіл князівства. Василь та Іон були ворниками (двірники, сільські старости), Василь - ротарем (колісник), а Штефан та Іон - морарями (мельники).
Всі селяни Нелипівців і Лукачан мали християнські імена і належали до спільної парафії, яку очолював піп Николай. А де ж стояла церква? Звісно, у Нелипівцях, що й засвідчує реєстр 1772 р. І все ж, згідно із щорічником "Хотинська єпископія" (1930), нелиповецьку "церкву Воздвиження Св. Хреста перероблено з дерев'яної турецької мечеті 1808 р."
Але який "турок" міг її збудувати? Адже турецькі вояки перебували у селах тимчасово, як той рядовий Мехмед Алемдар, направлений у Нелипівці в 1716 р. Відслуживши свій термін, вони поверталися на батьківщину. Мечеті будували лише в Хотині - резиденції турецького паші, причому, за казенний кошт. А по селах стояли церкви, в яких священики поминали вселенського патріарха, що жив (і досі живе) у Стамбулі. Одне слово, нелиповецька "мечеть" з'явилася унаслідок якоїсь помилки укладачів старих довідників.

1806 року Хотинщину знову зайняли росіяни. А селяни працювали у поті чола, народжували дітей, женили їх і, звісно, вмирали. Якимось дивом збереглися церковні метрики Нелипівців за 1811 р., у яких місцевий парох о. Михайло Димидовський записував народжених, обвінчаних і померлих. Першу частину, де записані хрещені діти, відкриває такий запис: "Родився от родителе[й] Священого Іерея Михайла Димидовскаго и жены Его Марии младенецъ Васілій. Молитву рожденія читалъ и кристилъ Священикъ Емилиянъ Горбаноски[й] отъ селенія Волъчинця". Як хрещений батько ("восприемник") записаний "Священикъ Іоанъ Неделъски[й] отъ села Варътиковецъ". Народився "младенецъ Васілій" 1 січня, а хрестили його 15 січня.
За 1811 р. у Нелипівцях народилося семеро хлопчиків і троє "дівиць". Батьками дітей, крім вже згаданих, були: Микита Онуфріїв і Параска ("дівиця" Меланія, 2/17 січня), Степан Перишиваний і Анастасія (Агафія, 5/25 лютого), Федір Санчук і Анна (Тимофій, 6/25 березня), Іван Мельник і Олена (Тимофій, 6/25 березня), Іван Савчук і Оксана (Тимофій, 9/27 березня), Федір Колесник і Олена (Василь, 16/22 травня), Іван Брихунець і Катерина (Олена, 19/27 травня), Яків Рябий і Марія (Яким, 8/25 вересня), Іван Ткач і Марія (Іван, 18/26 жовтня). До хреста їх тримали відповідно Марія - дружина Андрія Гуцула, Марія - дружина Петра Шевця, Тимофій Лавриков з Колікеуц (біля Бричан), Петро Сербин з "Рошошан", Михайло Лобузиляк, Гаврило Балилинський, Анна - дружина Тимофія Кашкавала, Євстафій Мукан, Іван Гуцул.
У тому році відбулося 4 вінчання. 29 жовтня "Молодецъ Іоанъ Дячокъ с[ы]нъ Іякова Дулеповича обвенчанъ з дівицею Аксанію Дочирию Священого Іерея Михаила Димидовского Пароха Нелиповского Первимъ бракомъ Священникомъ Матфеемъ Оръловскимъ". До вінця їх тримали о. Василь Мавроцький з Нагорян та Анна, дружина о. Емілія Нагоспача (!) з Вовчинця.
5 листопада о. Михайло вінчав Івана, сина Григорія Манюка, та Ганну, доньку Кирила Бурлаки. Їх тримав до вінця Іван Брихунців з дружиною Катериною. 7 листопада відбулися вінчання Івана, сина Гната Яцюка, і Параски, доньки Матвія Федорцевого, та Олексія, сина Лук'яна Старого, і доньки Лук'яна Рибака (ім'я нареченої пропущено). Перших до вінця тримали Леонтій і Оксана Ковтуняки, а других - Федір Двірник, мабуть, сільський староста, і його дружина Анна.
Життя і смерть ходять разом. За 1811 р. у Нелипівцях померло шестеро чоловіків. Троє з них відійшли 8, 9 і 13 квітня: 16-річний Іван, син Семена Лисого, однорічний Тимофій, син Григорія (?) Мельника (у метриці народжень батько записаний як Іван Мельник), та 40-річний Дмитро Бузило. Хоча о. Михайло записав, що вони померли "доброю смерътію", скидається на те, що в селі поширилася якась заразна хвороба. Наприкінці травня померли 70-річний Іван Брихунець, однорічний Пантелеймон, син Леонтія Ковтуняка, а в серпні - 76-річний Георгій Гуцул.
Покійників ховали, як записав о. Михайло, "на старомъ цвинтару". А що означало слово "старий" на початку ХІХ ст.? Те, що на цьому цвинтарі були могили дідів-прадідів, які жили в селі у XVI-XVIII ст.
Отже у 1811 р. зазнала втрат лише чоловіча частина нелипівчан. Незважаючи на помітну дитячу смертність, приріст населення все ж не викликає сумнівів. Причому, тут чоловіки також були попереду. Ця тенденція зберігалася протягом усього ХІХ ст. Перепис 1897 р. засвідчив: у Нелипівцях 296 чоловіків і 284 жінки, всього 580 жителів. У наш час співвідношення змінилося. На початку ХХІ ст. серед нелипівчан було 1030 жінок і лише 981 - чоловіків.
Але це вже інша історія. Її активно вивчає юний літописець Нелипівців Тетяна Требик. Вона закінчує навчання у місцевій школі та Буковинській малій академії наук. Дівчина назбирала силу-силенну цікавих матеріалів з історії села в ХІХ-ХХ ст., які й лягли в основу її науково-дослідної роботи. Сподіваємося, що відтворені нею найцікавіші сторінки минувшини Нелипівців і колишньої Північної Бессарабії з'являться і на шпальтах "Доби".
На фото:
1. Нова Нелиповецька церква (1995 р).
2. Будова цукрозаводу.
3. Стара церква, нібито перероблена з турецької мечеті в 1808 р.

Олександр МАСАН, доцент ЧНУ, спеціально для "Доби"



АКТУАЛЬНО!


КЛИЧКО "ПОМИРАВ" НЕ ТІЛЬКИ В ЧЕРНІВЦЯХ



Як ми повідомляли у вівторковому номері "Доби", Чернівцями пройшли чутки про смерть українського боксера Володимира Кличка. У інших містах також Кличка-молодшого... поховали. Зокрема, один мій колега з Луцька взагалі сказав таке: "Я не можу працювати. Мені телефонують майже кожні десять хвилин і кажуть, що нібито Володя помер у лікарні"

БРАВО!


СВІТОВЕ "ЗОЛОТО" З ФРАНЦІЇ


На VІІ зимовому чемпіонаті світу зі стрільби з лука (проходив у Франції) у складі жіночої збірної України золоту нагороду здобула вихованка чернівецьких тренерів Світлани Арабаджі та Анатолія Єгорова - Тетяна Дорохова

СІМ ФУТІВ


ПОТРАПИЛИ ДО ФІНАЛУ


Колектив спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи "Буковина" (гравці 1989 р.н., тренери Володимир Воронюк та Юрій Крафт) взяли участь у зональних змаганнях з міні-футболу, які проводилися під гаслом: "Граємо за Україну разом"

ФІНІШ


І ЗНОВУ "ЛУЖАНИ"


У матчі між "Університетом" та ФК "Лужани" визначився переможець зимового футбольного чемпіонату Чернівецької області. Зігравши зі студентами унічию (0:0), чемпіонами стали представники Кіцманщини. До речі, під час змагань за "Університет" виступали кілька гравців чернівецької "Буковини"

ЗНАЙ НАШИХ!


БУКОВИНСЬКИЙ РЕКОРД


Славнозвісна українка Жанна Блок (Пінтусевич) на міжнародному легкоатлетичному турнірі в Афінах стала переможницею у бігу на 60 м (7,13 сек.)

МІЖСЕЗОННЯ


КАЗАХСЬКИЙ ЧЕРНІВЧАНИН



Вихованець буковинського футболу Ігор Мігалатюк, якого було виставлено на трансфер одеським "Чорноморцем", все ж таки продовжить кар'єру у клубі "Атирау" з Казахстану. Як стало відомо кореспондентові "Доби", "Атирау" орендуватиме буковинця упродовж року. До речі, у команді українського спеціаліста Олександра Голоколосова, окрім Мігалатюка, виступатиме ще кілька наших співвітчизників

СТЕПАНОВ ЗНОВУ ЗАБИВАЄ


Російська команда "Спартак-Аланія" провела контрольну гру зі своїм дублюючим складом. За осетинський колектив відіграв і вихованець буковинського футболу Олександр Степанов. Підопічні Реваза Дзодзуашвілі переграли дублерів з великим рахунком - 5:0. А один з голів ударом головою забив саме Степанов.

Олексій МАМЧУК, фото Анатолія БОЙДИ, "ДОБА"



ВИСОТА


ЖІНОЧИЙ ЛИТВИН


По-різному склалася доля гравців чернівецької "Буковини" зразка 90-х років. Дехто з них зайнявся тренерською діяльністю. Зокрема, Миколу Литвина було призначено головним тренером національної жіночої збірної України. Загалом Микола відіграв за "Буковину" лише два сезони. Однак він запам'ятався уболівальникам

МЕТРИ


ЩЕ ОДНА НАГОРОДА "ПОЛКОВНИКА"



У рамках шостої загальнонаціональної програми "Людина року" спеціальною премією "За видатні заслуги перед Україною" посмертно відзначено неперевершеного тренера Валерія Лобановського

ОТАКОЇ


ТРИ М'ЯЧІ — "ЛОКОМОТИВУ"


Цього тижня зіграно матчі 5-го туру другого групового турніру Ліги чемпіоні

© 1998-2014. Усі права застережено. Інформація є інтелектуальною власністю редакції газети "Доба". Передрук чи будь-яке інше поширення інформації — лише з посиланням на першоджерело.