Головна Архів Про нас Гостьова книга Пошук

Чернівці




№ 14(132), 30 березня 2001 року.


ПОЛУНДРА!


РЯТУЙТЕ ДУШІ ПОМЕРЛИХВІД МЕТАЛІСТІВ


В ОБЛАСНОМУ ЦЕНТРІ 100 ПУНКТІВ ПРИЙОМУ КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ СТИМУЛЮЮТЬ ГРОМАДЯН ДО КРИМІНАЛУ


Cказати, що в Чернівцях почали красти усе, що блищить, означає нічого не сказати. Тим паче, що у нас крали завжди і не лише метал. Але в тому й справа, що масовий старт нинішньому металевому полюванню благословили офіційно – ще у 1995 році, коли тодішній уряд дав "добро" збирати усе металеве. Мовляв, і вам копійка, і державі користь. І пішло-поїхало: заради кількох гривень на приймальні пункти почали здавати речі, виявлені не лише на смітниках та звалищах, але й те, що "не так" блищало, на архітектурних спорудах, історичних пам’ятках, і навіть на могилах

АКЦІЯ


ПАРК ТИСЯЧОЛІТТЯ


ФЕДОРУКУ І БАУЕРУ САДЖАНЦІ ДІСТАЛИСЯ "З-ПІД ПОЛИ"


Минулої п’ятниці схил Південно-Кільцевої вулиці замурашився небайдужими: того дня тут було закладено "Парк тисячоліття". Їх (небайдужих, бажаючих попрацювати задля загальної користі) зібралось стільки, що коли на місце події прибули владні кортежі, саджанці першим особам міста й краю видавали ледь не з-під поли. Для майже тисячі учасників акції посадкового матеріалу виявилось явно замало, бо взяти участь у ній зголосилося чимало навчальних закладів міста. Дехто ж прибув навіть без запрошення

ТЕМА ТИЖНЯ


ТИМОШЕНКО ЗВІЛЬНИЛИ, КРАВЧЕНКА "ПІШЛИ". ЧИЙ "КАПУТ" НАСТУПНИЙ?


"Капут №2" – з таким підписом опозиція поклала у вівторок перед дверима МВС траурний вінок і фото Юрія Кравченка . Так екс-міністра було нагороджено, як сказано, "за велику працю щодо недопущення демократії, прав людини і свободи слова". Влада дуже добре підіграла... опозиції. Бо указ про звільнення Ю.Кравченка підписав той самий Президент, який ще два дні до цього називав подібне "нісенітницею" і казав, що останнім часом в Україні "в основному чутки, чутки, чутки". Відставка Кравченка, який лише на кілька тижнів "пережив" на посаді іншого силовика-відставника екс-голову СБУ Леоніда Деркача, проте не стала сенсацією. Опозиційний загал лише пошкодував, що "було б менше проблем і менше суспільної нестабільності", якби головний міліціонер пішов зі сцени раніше

НАФТАЛІНЧИК


ІДЕЇ ЛЕНІНА ЩЕ ЖИВУТЬ. І ПЕРЕМАГАЮТЬ?


ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОМІТЕТ ПРОТИ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ОДНОГО З РАЙОНІВ ЧЕРНІВЦІВ


У квітні буде рік, як чернівчани на місцевому референдумі дали згоду на перейменування Ленінського району міста у Шевченківський. Результати референдуму сприймалися як логічне завершення майже десятирічних роздумів і суперечок, що точилися довкола цього питання. Адже вперше питання про перейменування цього району виникло на одній із сесій райради ще 1992 року. Отож, думалося, настали нарешті "в своїй хаті і сила, і воля", залишається формальність: затвердити волевиявлення міської громади Верховною Радою. Нікому й у голову не могло прийти, що ось тепер якраз і почнуться справжні проблеми у тих, хто вирішив покінчити з ленінізмом в буковинському краї. Майже рік Верховна Рада, переобтяжена, вочевидь, важливішими проблемами державної ваги, загалом ігнорувала клопотання, що надійшло від Чернівецької обласної ради. Аж 21 березня питання про перейменування Ленінського району м.Чернівці на Шевченківський було винесено на розгляд Комітету Верховної Ради України. На засідання були запрошені перший заступник міського голови, секретар міської ради Ігор Васійчук та голова поки що Ленінської райради Михайло Пазюк

ПРИЗНАЧЕННЯ


ПОДВІЙНИЙ ТРАНЗИТ ГЛАДІЯ


Якщо увесь минулий тиждень Львів жваво обговорював відставку з посади голови облдержадміністрації Степана Сенчука і перебирав з когорти ймовірних його наступників найпевнішого кандидата, то початок нинішньої семиденки розставив усе на свої місця. Водночас «випарувалися» кандидатури і більш знані, і менш, а не вельми орієнтований у владній шахівниці електорат одного дня просто і буденно поставили до відома - відтепер Львівщиною керуватиме Михайло Гладій (на фото), екс-віце-прем’єр з питань АПК. Гладій так Гладій, – погодилися посполиті, – хоч «обтерся» у столицях, та все ж свій, з місцевих. І хіба що найзагартованіші на політичній «клумбі» Львова стали розмірковувати, чи то пан Михайло пішов на підвищення, чи, може, послали додому на «заслання». Відтак очікували, що скаже прем’єр-міністр Віктор Ющенко, представляючи минулого вівторка нового губернатора

АВТОНОМІЯ


ЕКЗОРЦИЗМ – СВЯТІСТЬ ЧИ ШАРЛАТАНСТВО?


ПОПРИ ВІДСУТНІСТЬ ОДНОЗНАЧНОЇ ВІДПОВІДІ, ВІРА У ЦІЛИТЕЛІВ НЕ ЗМЕНШУЄТЬСЯ


Більше двох тижнів у кафедральному соборі Святої Трійці у Сімферополі відбувалося щось неймовірне. Спочатку містом поширились чутки, що приїхав якийсь монах, котрий проводитиме масові сеанси зцілення. Пізніше з’явились і очевидці. Думки, звичайно ж, розділилися: одні вважали, що все це – чергове шоу, інші (меншість), що приїжджий справді виганяє диявола

ФЕМІДА


ПУТИЛЬСЬКІ ПРИХВАТИЗАТОРИ ЗНАЮТЬ ЦІНУ ЗЕМЛІ


Як стало відомо "Добі" з достовірних джерел, прокуратурою Путильського району з початку року порушено ряд кримінальних справ, пов'язаних із незаконною приватизацією землі та крадіжками матеріальних цінностей місцевих сільгосппідприємств

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ


ЗУСТРІЛИСЯ, ЩОБ РОЗЛУЧИТИСЬ


НОТАТКИ ІЗ ПОБАЧЕННЯ ПІДПРИЄМЦІВ ІЗ ВЛАДОЮ


Для початку – цифри. Усього в Чернівецькій області станом на 1 січня 2000 року було зареєстровано 9 тисяч суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб і 31 тисяча – фізичних. На 10 тисяч населення у нас припадає 25 підприємств малого та середнього бізнесу (в Україні – 47, а середній показник цивілізованого світу – 120-150). Це тих, хто офіційно платить податок, бо зареєстровано значно більше – 95 підприємств на 10 тис. населення. Залишається гадати: чи то три чверті ділових людей не змогли "розкрутитися", зіткнувшись із українськими економічними реаліями, а чи просто перейшли у "тінь". Друге, мабуть, імовірніше. Бо, за даними анонімного опитування, проведеного торік Чернівецьким бізнес-центром, навіть серед тих підприємців, які працюють легально, 57,4 відсотка намагаються так чи інакше приховувати свої прибутки. Підприємцями малого та середнього бізнесу у нашому краї випущено позаторік товарів та послуг на 11 відсотків від загального обсягу (торішніх показників статистика ще не має). Тут мають можливість заробити собі "на хліб насущний" понад 9 відсотків усіх працюючих краян

ЗАХІД НАМ ДОПОМОЖЕ?


ЩО ВІЗЬМЕШ З ГОЛОГО-БОСОГО ПІДПРИЄМЦЯ?


ВІДСТОЮВАТИ СВОЇ ПРАВА СПОЖИВАЧАМ-СПІВВІТЧИЗНИКАМ КРАЩЕ ЗА КОРДОНОМ


Витративши гроші на необачно придбану неякісну річ, мабуть, не один український споживач по-хорошому позаздрив зарубіжним колегам, які, за свідченням інформагентств, у разі конфлікту з виробником чи продавцем елементарно відсуджують мільйони доларів відшкодування збитків. В Україні подібний прецедент ще не встановлено. Загальну ж кількість судового обстоювання прав споживачів у нашій області можна перелічити на пальцях

PLEASE, НА НАРИ!


ВІД ПОКАРАННЯ ГОРИ НЕ ЗАХОВАЮТЬ


24 березня, приблизно о 22 годині до Чернівецького міського управління УВС надійшло повідомлення про те, що по вулиці Сосновій стався розбійний напад. В одному з будинків було виявлено непритомну літню жінку із розбитою головою, а з квартири зникли 300 гривень. Як повідомив "Добі" перший заступник начальника УВС Чернівців Володимир Щурський, – на місце події терміново виїхала посилена слідчо-оперативна група. І невдовзі слідчі вийшли на слід одного із підозрюваних – мешканця смт. Путила, який у день нападу ремонтував дах на будинку своєї майбутньої жертви.
Спільними зусиллями оперативники карного розшуку міста і області взяли на контроль жителя Путили, який проживав на вулиці Шевченка. 25 березня його затримали на вулиці Винниченка в одній із чернівецьких квартир-нічліжок. Там і було виявлено речові докази розбійного нападу на жінку. А згодом вбивця сам зізнався у тому, що накоїв.
У Путилі він вбив чоловіка, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’яніння. Вилучені у небіжчика гроші вбивця ховав у Чернівцях. Підробляючи у господині приватного будинку, злочинець став випадковим свідком, як із жінкою розраховувався клієнт, якому вона шила одяг. Жінка частину коштів витратила на "могорич" найманому путильчанину, а решту заховала під подушку в кімнаті і лягла спати.
"Вдячний роботяга", покрутившись на вулиці, взяв на подвір’ї цеглину і, зайшовши у дім, вдарив нею кілька разів жертву по голові. Коли побачив, що жінка непритомна, забрав гроші і втік. На вкрадені гроші злочинець цілу ніч "гуляв" на залізничному вокзалі з повіями, а коли повернувся на квартиру-нічліжку, там і був затриманий правоохоронцями. Порушена міською прокуратурою кримінальна справа класифікує останній злочин як "замах на вбивство", що "гарантує" горе-путильчанину довгі роки на нарах.

Андрій ПОДІЛЬСЬКИЙ, “ДОБА”



А У НАС...


ЗАСТРЯЛИ У ЛІФТІ – СВАРІТЬ МАРОДЕРІВ


Чернівецькі металошукачі вже добралися й до ліфтів. Нещодавно правоохоронцями було затримано двох чоловіків, підозрюваних в пограбуванні 19 ліфтів. Основною ціллю мародерів були плати із впаяними в них платиновими деталями. Але не гребували спритні ділки й плінтусами, наличниками, виготовленими із "нержавійки". Загальна сума завданої шкоди – 30400 гривень. І, на жаль, така "бригада" в місті – не єдина.
Всього із 567 ліфтів, що є нині у віданні спеціального ремонтно-будівельного управління "Чернівціліфт", не працює 19. Решта нехай і напіврозбитих, обдертих, брудних, запльованих, таки снують вгору-вниз в чернівецьких та новодністровських "спальних" дев'ятиповерхівках, деяких лікарнях, готелях, установах. Щоправда, будь-якої миті вони можуть "застрянути" десь між поверхами: електродвигун не витримує перепадів напруги, згорає. Щодня диспетчер реєструє в середньому 25 аварійних викликів, у разі вимкнення електроенергії ця цифра подвоюється, а то й потроюється. Чернівецька область - єдина в Україні, де нема аварійної системи оповіщення. Отож, якщо ви застряли у ліфті, набирайтеся терпіння й мужності. За інструкцією, механік має прибути на місце аварії не пізніше 2 годин з часу реєстрації виклику. З кваліфікованими ж кадрами в "Чернівціліфті" негусто. Воно й не дивно – зарплата невисока, і та виплачується несвоєчасно, відповідальність величезна, дотацій і пільг від бюджету – жодних.
Начальник управління Корній Вівчарюк розповідає, що торік підприємство мало збитків понад 120 тисяч гривень. Отож, про придбання нових ліфтів, капітальний ремонт старої техніки – й мови нема. ЖРЕПи не вельми поспішають "ділитися" коштами, залученими від мешканців.
Яке ж майбутнє підприємства, що діє в області вже понад 30 років? Його керівництво надіслало офіційного листа до облдержадміністрації, у якому пропонується дещо інший механізм "вилучення" коштів від користувачів ліфтовим транспортом. По-перше, – встановити різницю в оплаті за житло для мешканців будинків із ліфтами і без ліфтів. По-друге, "свої" гроші ліфтовики хотіли б отримувати відразу від Ощадбанку, а не після того, як вони потраплять на жрепівські розрахункові рахунки.
Тим часом, ліфтери не мають навіть мінімальних коштів на розвиток свого господарства, споживачі заходять в брудну, пошарпану кабіну ліфта. Поки що. Бо хтозна, чи не доведеться ходити до неба пішки.

Тамара ЮРІЙ, “ДОБА”



НОУ-ХАУ


УКРАЇНІЗАЦІЯ, В ЯКІЙ ЗАЦІКАВЛЕНІ РОСІЯНИ


Автомобіль як засіб пересування не перестав бути розкішшю для пересічного українця. Але власне авто хотіла б мати переважна більшість людей. Тому хоча б трохи на машинах розуміються майже всі. Принаймні "Мерседес" від "Запорожця" може відрізнити навіть мала дитина

ЕКСКЛЮЗИВ


ЕДУАРД МАЛОФЄЄВ: "Кращі роки тренерської діяльності у мене попереду"


– Едуарде Васильовичу, Ви очолили національну збірну Білорусі напередодні відбіркового циклу чемпіонату світу-2002. Чи була для Вас ця пропозиція несподіванкою?
– Деякою мірою так, адже мій попередник Сергій Боровський працював зі збірною небагато, і я думав, що йому дадуть шанс потренувати білоруську команду і в офіційних матчах. Однак поразки від посередніх збірних спричинили його звільнення. На місце Боровського запросили мене. Чесно кажучи, приємно, що у Білорусі згадали про мене і дали ще один шанс попрацювати на високому рівні.
– В інтерв'ю різним виданням Ви заявляли, що завдання білоруської збірної – посісти у п'ятій відбірковій групі одне з перших місць та потрапити у фінальну частину чемпіонату світу. І це попри те, що у жеребкуванні Білорусь була віднесена до шостого кошика –аутсайдерів...
– Де б не працював, у Мінську чи у Москві, завжди ставив перед своїми підопічними найвищі завдання. Скажіть мені, навіщо тоді було давати згоду працювати зі збірною, якщо не ставити перед нею серйозної мети?! До речі, ми не тільки прагнемо грати у фінальній частині світової першості, але й продемонструвати видовищну гру. Я ніколи не знав, що таке грати від оборони, і в зустрічі з будь-яким суперником ми обиратимемо атакуючий футбол.
– Кого Ви вважаєте лідерами білоруської збірної?
– Насамперед капітана Сергія Гуренка. Він з однаковою користю для команди може зіграти як в захисті, так і в півзахисті. Відчувається, що школа Фабіо Капелло в італійській "Ромі" не пройшла для нього даремно. Не можу уявити свою команду й без київських динамівців Олександра Хацкевича і Валентина Белькевича. Я задоволений тим, що ці футболісти грають у такого авторитетного тренера, як Валерій Лобановський.
– Едуарде Васильовичу, пригадаємо приємний для Вас 1982 рік. Мінське "Динамо" після тріумфального виступу упродовж двох років одноклубників із Києва стало чемпіоном колишнього Союзу...
– Тоді у мене була блискуча команда. Боровський, Курненін, Вергеєнко, Алейников, Гуринович, на жаль вже покійний Прокопенко... Ці гравці могли б стати кращими у будь-якому клубі. Звичайно ж, колектив з таким чудовим підбором гравців рано чи пізно повинен був досягти вагомих успіхів.
– Упродовж 1984-1986 років Ви працювали старшим тренером збірної СРСР. Тоді Вас звинувачували у тому, що запрошуючи у збірну посередніх гравців мінського "Динамо", ігнорували багатьох непоганих виконавців...
– Мені цікаво, кого ж із гравців мінського "Динамо" радянських часів критикани вважали посередніми?! Алейникова? Гоцманова? Чи Зигмантовича? Ці футболісти, до речі, залучалися до лав збірної й іншими наставниками. Зокрема, Валерієм Лобановським. Він ніколи не відмовлявся від послуг Сергія Алейникова, а Сергій Гоцманов та Андрій Зигмантович виступали відповідно у фінальній частині чемпіонату Європи-88 та на футбольних полях Італії у 1990 році. Стосовно того, що я не запрошував до збірної деяких відомих футболістів, то, наприклад, гра київського динамівця Ігоря Беланова на той час нас не влаштовувала, і він залучався до моєї команди лише декілька разів.
– Едуарде Васильовичу, чи було за багато років тренерської діяльності таке, про що Ви жалкуєте й дотепер?
– Звичайно. Досі не можу збагнути, як у 1986 році моє московське "Динамо" програло боротьбу за звання чемпіона союзної першості команді Лобановського, адже тоді у нас був колектив не слабкіший за київський, а поява у ньому тоді ще юних Ігоря Добровольського та Ігоря Коливанова зробили його ще сильнішим. Взагалі підбивати попередні підсумки своєї кар'єри тренера я б не хотів, тому що вважаю: кращі роки моєї наставницької діяльності ще попереду.
– Отож, залишається побажати Вам успіхів у роботі та стати учасником фінальної частини чемпіонату світу-2002.
– Дякую. Сподіваюся, що зустрічі між збірними Білорусі і України відбуватимуться не тільки у відбірковому циклі, але й на футбольних полях Японії і Кореї.

Олексій МАМЧУК, "ДОБА"



ПАРИТЕТ


РАЦІОНАЛІЗМ – ЩИРІСТЬ – 0:0


НАЦІОНАЛЬНА ЗБІРНА УКРАЇНИ НЕ ЗМОГЛА ПОДОЛАТИ ОПІР КОМАНДИ МАЛОФЄЄВА


Коли зустрічаються між собою команди Валерія Лобановського та Едуарда Малофєєва, у вболівальників завжди виникає одне запитання: що зможе протиставити раціональній грі з боку колективу метра українського корпусу винахідник "щирого" футболу? Ще за радянських часів дуелі Лобановський – Малофєєв часто-густо завершувалися на користь Валерія Васильовича

ПОСТФАКТУМ


БЕНЕФІС ПЛАТОНА


Після тривалої перерви чернівецькі прихильники футболу знову побачили гру своєї улюбленої команди – "Буковини". У першому домашньому матчі другого кола чемпіонату-2000/01 підопічні Юрія Гія грали з клубом "Прикарпаття" (Івано-Франківськ)

© 1998-2014. Усі права застережено. Інформація є інтелектуальною власністю редакції газети "Доба". Передрук чи будь-яке інше поширення інформації — лише з посиланням на першоджерело.