Головна Архів Про нас Гостьова книга Пошук

Чернівці




№48 (472), 1 грудня 2005 року.


СВОЄ МІСЦЕ


ЗА ЩАСТЯМ — НА БРИЧЦІ



У літо, спеку, розпал медів та весіль на чернівецьких вулицях можна побачити незвичний і раритетний вид транспорту — бричку, запряжену парою гнідих рисаків. Монотонне цокання копит по бруківці, охайний фірман у кареті з віжками у руках — ну, чом не Відень з його одвічним прагненням поєднати сучасне з минулим. Ідея зробити власними руками бричку або фіакр визрівала у чернівчанина Степана Флорі ще з юних років. До цього ремесла був хист у його батька та діда, які усе життя тримали вдома коней і майстрували брички. Дід Флорі завжди мав не менше п'яти пар коней, 38 фальчів землі, біля яких вчилися бути добрими господарями його 12 дітей.
Перший свій фіакр Степан Флоря зробив 30 років тому. Впродовж двох років майстрував його за австрійським каталогом. Фіакр з відкидним капелюхом вийшов на славу — з добротного дерева, міцного металу, покритий лаком і дорогою тканиною. Але недовго тішився винаходом власного виробництва самобутній майстер. Коли виїжджав якось у місто, його зупинив знайомий з Одеси, який приїхав у гості до сусіда. Той як глянув на диво-витвір, запряжений красенями кіньми, так більше не відстав від майстра, аж доки не "вламав" його продати бричку.
— Три дні поїв мене той Ваня молдовським вином, від якого аж губи злипалися, поки я не здався. Що мав робити, мусив продати того фіакра, — каже Степан Васильович.
За вилучені дві тисячі рублів вирішив закупити матеріали і змайструвати ще один фіакр. Каже, що на новий візок збирав по цвяшку. Купив якось по пляшці коньяку та горілки, повісив на шию кочало ковбаси і подався на базар у Коломию. Там серед натовпу підняв руки над головою і як закричить: "Хто знає, де є такі люди, що мають ресори?" Один чоловік підійшов до нього і шепнув на вухо: "Я знаю, у кого можна придбати те, що шукаєте". І повіз його до однієї жінки у село, яка мала сховані від совітів ресори та старовинні ліхтарі.
Так з'явився ще один шедевр Флориного мистецтва. Потім були ще три фіакри і дві брички, у кожний витвір чернівецький фанат з вулиці Дібровецької вкладав частинку душі і велику пристрасть.
Окрема тема його захоплення — коні. Їх у господарстві Степана Флорі за все його життя було понад 100 голів. Одних він вирощував, купуючи ще малими лошатами. Ну а інших... Якщо вже побачив красивого рисака — не пройшов мимо, кінь обов'язково мав бути його. Правда, не раз було так, що і його "ламали" такі ж знавці і любителі цих красивих і гордих тварин. Васильович, перш ніж віддати коня, придивлявся до покупців. Одного разу, правда, інтуїція підвела його. Улюблену кобилу Люсю ледь не на колінах вмовив його продати один чоловік з Хотинського району. Люся була справжньою красунею — суміш рисачки з ваговозом, по дорозі не їхала — йшла, як вітер. Пізніше Степан Васильович дізнався, що бідну тварину новий хазяїн замордував роботою.
Чоловікову пристрасть до коней та майстрування бричок його дружина пані Катерина розуміє, хоч і ревносно ставиться до того, що він постійно пропадає то в стайні, то у майстерні. Коней Степан Флоря тримав і тоді, коли совіти не дозволяли мати їх вдома. Коня не можна було мати нікому, але, звісно, не йому, потомственому коневоду. Жодна коляда не обходилася без його коней та карети. Сам же він — в українському вбранні, був не лише незмінним їздовим, а старшим колядником. Те саме було і під час парадів на 1 Травня, на жовтневі свята. Пан Степан одягав солдатську форму, а друзі прилаштовували у кінці брички кулемет... Мав, щоправда, одного разу з тим кулеметом мороку. Приходять якось до нього хлопці у міліцейській формі і кажуть: "Де тримаєте той кулемет, з яким були на параді?"
— Я витягую з дров майстерно виготовлений макет зброї і кажу: Цей? — Ні, кажуть, той, справжній...
Останнім часом найчастіше його гостями є молоді люди, які, збираючись одружитись, замовляють весільну бричку, запряжену кіньми. Степан Васильович ніколи не називає ціну. Переконаний: щастя, до якого він долучається, ціни не має. До весілля кучер готується не менше, ніж самі наречені, — за три дні до свята випуцовує коней, миє їх шампунем, заплітає хвости, щоб відтак були кучерявими, прикрашає весільною атрибутикою бричку. Ну, а вже як перед виходом у люди сам крутиться біля дзеркала — тема окрема. Це має бути обов'язково білосніжна сорочка з метеликом й чорна жилетка, до блиску начищені мешти і добре поголене обличчя... Степан Васильович каже, що доки з дому доїжджає до центру Чернівців, жодна машина не проїде, аби не посигналити чи не зупинитися. Весільну бричку з усміхненим кучером та молодятами всюди розглядають прискіпливо. Який там лімузин за 100 доларів на годину!
Степан Флоря зі своїми гривастими улюбленицями Любою та Лесею прислуговується не тільки нареченим. Жоден Петрівський ярмарок не обходиться без брички, на якій міський голова Микола Федорук гонорово приїжджає на свято. Минулого року фірмана Степана Флорю з його бричкою та кіньми запросили на зйомки фільму "Утьосов". Новоспечений садгірський артист не лише успішно знявся у ролі кучера, а й став добрим другом акторів-довженківців.
Степан Васильович усе життя мріяв зробити карету на декілька місць з двома відкидними капелюшками. Вона повинна мати дверцята, по обидва боки бути обладнаною сигнальними ліхтарями, гальмами, оббита усередині шкірою червоного кольору, з лакованим деревом. І запряжена не двома, а чотирма білими, неодмінно білими, рисаками. Основу такої карети Степан Васильович майже завершив майструвати. Залишилось її належним чином оздобити і придбати отих самих білих рисаків.
— Хочу, щоб мій кінний екіпаж став окрасою наших старовинних Чернівців. Щоб люди зупинялись і посміхались мені. Щоб це приносило їм втіху і радість, — каже цей добрий і мудрий чоловік із Садгори.

Анна ДАНИЛЮК, "ДОБА", фото автора



БОЛИТЬ


ЧИ ПОБОРЕ СНІД "СВІЧКОВА ХОДА"?


За прогнозами фахівців, до 2010 року кількість заражених СНІДом в Україні сягне 1,44 млн. чоловік. Не останнє місце за кількістю ВІЛ-інфікованих в Україні займає і Чернівецька область. Станом на перше листопада 2005 року в області зареєстровано 455 осіб, які живуть з ВІЛ-інфекцією. З них 60 — хворі на СНІД. На диспансерному обліку в обласному центрі наразі перебуває 259 ВІЛ-інфікованих, з них 22 хворі на СНІД, в тому числі 17 дітей віком до 14 років. Переважна частина цих людей про свою хворобу знає вже порівняно давно, а от 45 осіб про цей невтішний діагноз почули від лікарів уперше цього року. У 18 з них виявлено СНІД. Ще один невтішний факт зі статистики: переважна частина ВІЛ-інфікованих — жінки. (Якщо у 1997 році частина ВІЛ-інфікованих жінок становила 1,2% від загальної кількості хворих, то у 2004 — 18,4%). Є серед них ті, які, знаючи про свою хворобу, займаються проституцією (часто-густо ігноруючи контрацептиви, інколи навіть навмисно), коляться спільними шприцами чи просто живуть для себе, заражаючи дорогих і зовсім незнайомих їм людей. Але є й інші, далекі від "групи ризику", для яких головне у житті — сім'я. Частина з них вже ніколи не наважиться народити дитину. А частина — ризикне і, ймовірніше за все, на світ з'явиться ще одна ВІЛ-позитивна людинка. Цього року від ВІЛ-позитивних матерів народилося 12 дітей. Загалом, під наглядом лікарів знаходиться 26 дітей, які не досягли ще півторарічного віку, коли буде відомо, заражені вони інфекцією чи ні. Всього на Буковині з 51 дитини, народженої від ВІЛ-позитивних матерів, лише одне немовля інфекція оминула.
Однак навіть ця страшна статистика не відтворює справжньої ситуації з епідемією ВІЛ/СНІД. Адже ВІЛ-інфекцію можна виявити, тільки пройшовши обстеження на тест-системах. А держава виділяє кошти тільки на системи для обстеження вагітних та донорів. Відтак сотні людей багато років живуть з ВІЛ-інфекцією і передають її іншим, навіть не здогадуючись про це.
Сьогодні, 1 грудня, світ відзначає День порозуміння з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД. До цієї дати 23 листопада у приміщенні Чернівецької обласної організації товариства Червоного Хреста України відбувся круглий стіл, присвячений Дню порозуміння з ВІЛ-позитивними. У заході взяли участь представники Обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом, обласного центру "Здоров'я" та члени ВІЛ-сервісних громадських організацій, серед яких обласне відділення Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ, благодійні фонди "Змінюючи світ", "Життя заради життя", "Нова сім'я" та інші. На думку учасників круглого столу, ВІЛ/СНІД — не медична, а соціальна проблема. Медична складова, за словами головного лікаря обласного центру боротьби з ВІЛ/СНІДом Юрія Лесюка, становить лише 10% проблеми. А найперше, що потрібно сучасному суспільству, щоб хоч трохи покращити ситуацію — толерантне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом. За словами ще одного учасника круглого столу, ВІЛ-позитивного чернівчанина, люди, вражені вірусом імунодефіциту, в Україні сьогодні практично незахищені. Вони не мають змоги отримати належну медичну допомогу, юридичну, соціальну тощо, бо більшість з них, боячись наразитись на негативне ставлення оточуючих, приховує свій статус, а отже, не відстоює свої права.
Про ситуацію навколо ВІЛ/СНІДу говорили також в ОДА на засіданні обласної координаційної ради з питань запобігання поширенню вірусу. Воно відбулося 29 листопада. Одна з пропозицій, що пролунала від учасників засідання, — звернутися з відкритим листом до влади з проханням надати приміщення та допомогти створити необхідну матеріально-технічну базу для Чернівецького обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом.
Поки влада думає, у громадських організацій залишився один вихід — бити на сполох. Зокрема, спільним заходом для усіх громадських та урядових організацій буде "Свічкова хода".

Оксана МИРОНИК, "ДОБА"



ПРИЗНАЧЕННЯ


ПРОКУРОР КОСЮТА ПРАЦЮВАВ У АКАДЕМІЇ ЮРИСТА КІВАЛОВА


У понеділок, 28 листопада, заступник Генерального прокурора України Микола Голомша представив особовому складу прокуратури Чернівецької області нового керівника — Михайла Косюту. Наказ про його призначення підписав Генеральний прокурор України Олександр Медведько ще 25 листопада. Призначення відбулося саме напередодні Дня прокуратури.
На жаль, чернівецьких журналістів на представлення чомусь не запросили. Як повідомив прес-секретар обласної прокуратури Олександр Лебідь, було надіслано невеличку інформацію для тих газет, які виходять у вівторок. "Решта газет виходять у четвер, тому ми не спішили надавати журналістам інформацію", — сказав Олександр Лебідь.
Нагадаємо, що за останній рік це вже четвертий прокурор в області. Після звільнення з посади прокурора Чернівецької області, вихідця з Донецька Олександра Галкіна, місце зайняв колишній прокурор Закарпаття Микола Гошовський. Він пробув на своїй посаді місяць і за власним бажанням переїхав працювати в Івано-Франківську область.
Улітку прокуратура області отримала нового прокурора — Володимира Мойсеєнка. У період президентської виборчої кампанії Володимир Мойсеєнко очолював юридичну службу обласного штабу Віктора Ющенка, а також входив до регіонального Комітету національного порятунку. За словами Олександра Лебідя, причиною для відставки стала заява Володимира Мойсеєнка з проханням звільнити його від виконання обов'язків прокурора Чернівецької області за власним бажанням.
Михайло Косюта, державний радник юстиції другого класу, народився 1951 року на Львівщині. Закінчив Харківський юридичний інститут. До приз3начення на посаду викладав в Одеській юридичній академії. Саме цей навчальний заклад нині очолює колишній голова Центральної виборчої комісії Сергій Ківалов, якого звинувачують у фальсифікації президентських виборів 2004 року.
До того Михайло Косюта був прокурором Одеської (1998-2003 рр.) та Волинської (1992-1997 рр.) областей, очолював Червоноградський суд Львівської області та працював заступником голови Тернопільського обласного суду (1987-1992 рр.). Новий прокурор є професором, має звання "Заслужений юрист України", нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.

Роман ЛЮБЕРА, "ДОБА"



СВЯТКОВЕ


УКРАЇНСЬКИЙ ТРИКУТНИК



Річниці трьох знакових подій, які упродовж одного лише минулого тижня відзначила на державному рівні Україна, а разом з нею і Буковина, не можуть не вражати своїм символізмом. Річниця Другого буковинського віча, яке відбулося у рамках Помаранчевої революції, День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій і чотирнадцята річниця референдуму 1 грудня 1991 року, на якому було підтримано Акт проголошення незалежності України, утворили символічний трикутник сповненої трагізму новітньої історії України.
Безумовно, що у кожного з громадян України своє ставлення до усіх цих знакових подій її історії. Відповідно так само по-різному вони оцінюють те, як було організовано відзначення відповідних річниць у Чернівцях. Жодним чином не ставлячи під сумнів ідеали минулорічного листопадового зриву, організаційно оформленого у День свободи, ризикну стверджувати, що цьогорічне його святкування не стало справжньою подією навіть для тих, хто мерз у ті дні на площах і вулицях обласного центру. Пов'язані на дерева стрічки, вочевидь покликані відтворити минулорічний помаранчевий настрій, радше навіювали тугу за змарнованим шансом. Очевидно, що лише чесна розмова з громадою про існуючі у помаранчевому стані проблеми могла витягнути свято з лабет формалізму. Проте чи то недооцінюючи людей, які зібралися того дня на Центральному майдані Чернівців, чи то керуючись лише їм одним відомими мотивами, організатори дійства вирішили удавати, що за рік, який минув з часу проведення Другого буковинського віча, нічого суттєвого у країні не трапилося. Відповідною була реакція людей: формальною і далекою від минулорічної щирості. А хіба могло бути інакше? На кілька разів меншому, ніж минулого року, зібранні були люди, яких у кращих традиціях "кучмізму" делегували на нього їхні керівники. Усе б нічого, якби керівниками були не ті самі особи, які в часи Помаранчевої революції погрожували цим самим людям звільненнями за підтримку помаранчевих ідеалів. Зберігши свої посади при новій владі, вони продовжують "розбудовувати" країну своїми методами та сіяти зневіру у серцях справжніх прихильників помаранчевих ідеалів. Деяких із тих держслужбовців так званої "старої команди", які минулого року не побоялися підтримати революцію, з нагоди святкування Дня свободи та Дня другого буковинського віча було відзначено подяками голови ОДА. Проте легше їм від того, очевидно, не стало.
Ще сумнішими були роковини голодомору та політичних репресій в Україні. Добре, що бодай на п'ятнадцятому році (!) незалежності України ці трагічні події було відзначено на державному рівні. В Чернівцях у заходах з цієї нагоди взяли участь вищі керівники області та міста, які поклали вінки чомусь до пам'ятника Шевченку, ніби це він постраждав від голодомору. Щоправда, голова Чернівецької ОДА пан Ткач запевнив присутніх, що незабаром у Чернівцях таки з'явиться довгообіцяний пам'ятний знак репресованим та жертвам голодоморів. А напередодні Президент України Віктор Ющенко відзначив велику групу колишніх політв'язнів та репресованих державними нагородами України. Серед них і велику групу буковинців: орденом "За заслуги" III ступеня — Степана Гакмана, Йосипа Зісельса, Дмитра Калиняка, Дмитра Костельного, Івана Панчука, Романа Татарина; орденом Богдана Хмельницького III ступеня — Петра Гонтаря, Василя Дебрина, Михайла Липового, орденом княгині Ольги III ступеня — Тетяну Бойчук, Ірину Войцеховську, Станіславу Глінку, Ольгу Олексишин, Стефанію Осипову; медаллю "За працю і звитягу" — Василя Фугу. Проте навіть попри це ситуація не стала менш абсурдною. Адже у країні під назвою Україна досі існують впливові політичні сили та групи людей, які ставлять під сумнів усі з перелічених цінностей та ідеалів. За словами Ірини Войцеховської, чого лише варте животіння колишніх репресованих на жалюгідну пенсію і багатотисячні державні виплати тим, хто свого часу їх репресував.

Юрій ЧОРНЕЙ, "ДОБА", фото автора



ТЕМА ТИЖНЯ


ПАРТІЙНИЙ ДАХ — ШТУКА ТОНКА



А ДЕ ТОНКО, ТАМ І РВЕТЬСЯ


Виборчі жнива, що стартували 26 листопада і фінішують через шість місяців, загострили в області активність усілякого політичного люду. Журналісти ледве встигають за політиками, які традиційно саме до виборів згадують про смертних, їх благо і щастя. Сезонне прозріння політвождів цього тижня наклалося на звістку з парламенту про те, що вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів співпадуть з парламентськими, себто також відбудуться 26 березня наступного року. Новина додала адреналіну буковинському крайовому політикуму, позаяк, схоже, що саме вибори до місцевих органів самоврядування і стануть на Буковині головною інтригою грядущої шестимісячної кампанії.
І хоч саме висування кандидатів до місцевих рад та на посади їх голів розпочнеться дещо пізніше (за 60-70 днів до виборів), проте вже сьогодні партії, як мовиться, "пристрілюються" з ймовірними кандидатами. Списки кандидуючих до обласної, районних, міських та сільських рад, безумовно, вже складені та заховані у партійних скринях. Вони чекають лише команди зверху на оприлюднення. Хоча, схоже, не лукавлять й ті, які говорять про проблеми з людьми на місцях. Голова обласної "Батьківщини" Петро Гасюк, наприклад, чесно признався цього тижня на прес-конференції, що при формуванні партійних списків відчуваються проблеми, особливо на районному рівні, оскільки важко знайти людей, які, за його словами, "потім не здадуть".
Пошук "нескорених" і "непідкупних" — лише одне з головних партійних завдань. Друге — визначення достойників у кандидати на посади голів міських, селищних і сільських рад. Тут з бажаючими, схоже, проблем немає. Є проблеми з тим, чи можуть усі бажаючі і спраглі посад кандидувати без шкоди для іміджу самої партії. В умовах реальної конкуренції (а березневі вибори за президентства Ющенка, схоже, можуть такими стати) партії дуже прискіпливо ставляться до кандидатур, які претендують на їхню партійну прихильність. Сьогодні партійний дах — штука тонка. А де тонко, там, як відомо, і рветься.
Здається, щось подібне спостерігаємо нині у крайовій НСНУ, чернівецька міська організація якої днями визначила голову міської НСНУ Валерія Чинуша своїм кандидатом у мери. Це, звісно, не стало новиною, бо своїх владних амбіцій бізнесмен В.Чинуш не приховував і раніше. Новиною стали слова заступника голови ОДА і не останньої людини в обласній НСНУ Бориса Баглея, сказані ним на тій таки конференції: після партійного з'їзду відбудуться сенсаційні зміни у списку кандидатів на посаду чернівецького міського голови. Схоже, Борис Михайлович знає, що говорить, — на обласній конференції партії 25 листопада, вже після конференції міської, до списку 10 претендентів до партійного списку кандидатів у депутати ВРУ потрапили: голова ОДА Микола Ткач, його заступник Борис Баглей, голова Сторожинецької РДА Тодор Гуцуляк, начальники управлінь економіки та охорони здоров'я ОДА Микола Малярчук та Святослав Малиш, радник голови ОДА Петро Кобевко, народний депутат Віктор Король, екс-керівник обласного штабу В.Ющенка, перший заступник міністра агропромислової політики Іван Демчак, представник румунської громади, редактор молодіжної румуномовної газети "Жуміня" Лівіу Руссу та поданий на затвердження керівником обласного штабу НСНУ, директор Чернівецької ЗОШ Юрій Івашин. Голова ж міської організації НСНУ за рейтингом виявився 11-м. А ще раніше за підсумками рейтингового голосування під час першого туру партійної облконференції він також став не першим і не п’ятим, а 10-м у визначенні партійних кандидатів до облради. Відтак, після усіх цих рейтингів починаєш розуміти, чому той же Баглей на міській партконференції по-дружньому радив однопартійцеві Чинушу, як повідомляє УНІАН, "за цей короткий час, що залишився, довести, що він гідний бути найдостойнішим кандидатом від НСНУ на посаду мера".
Сказане наводить на думку, що "найдостойніших" на чернівецького мера обласна НСНУ ще шукає. Серед кандидатур називається, зокрема, прізвище нинішнього заступника голови обладміністрації Миколи Малярчука. Він хоч і набрав у ході голосування на міській конференції НСНУ на один голос менше, ніж В.Чинуш, проте ніхто не може заборонити йому іти на вибори самовисуванцем. До того ж, пан Малярчук не є політичною скороспілкою — він добре відомий у національно-демократичних колах краю ще з перших років незалежності, має імідж людини послідовної, а найголовніше — за ним не тягнеться негативний бізнесовий шлейф. Обласна НСНУ, за деякими даними, розглядає на виборах чернівецького міського голови й інший проект. За ним на посаду першого заступника голови ОДА переходить працювати керівник прогресуючого і показового з усіх боків району (наприклад, Сторожинецького), відтак, він доводить свою спроможність і на новій посаді, після чого партія висуває його кандидатом у мери.
Загалом, інтрига на виборах міського голови обласного центру в цій кампанії обіцяє бути чи не найцікавішою. Серед ймовірних кандидатів називаються прізвища есдепа Василя Забродського, уже соціаліста, але ще ображеного на Федорука Ігоря Васійчука. Звісно, матиме свого кандидата на мери й "Батьківщина". Його прізвище Гасюк пообіцяв назвати після 13 грудня.
До речі, здається, деякі потенційні кандидати уже розпочали кампанію, ще не будучи офіційно висуненими. І передусім це пов'язано з конфліктом на Калинівському ринку, у промінні якого нині в Чернівцях не піариться тільки лінивий. Наші потенційні кандидати — також. Учора, наприклад, на черговому пікеті працівників Калинівського ринку І.Васійчук закликав до скликання позачергової міської сесії. Мовляв, обійдемося у цьому ділі без мера. Останній, до речі, у складі представників Асоціації міст України учора зустрічався в Києві з прем'єр-міністром Юрієм Єхануровим. Бо, як повідомила прес-служба Чернівецької міської ради, вважає "неприпустимим" ігнорування потреб місцевих громад у запропонованому Урядом проекті Держбюджету на 2006 рік. "Можна скільки завгодно рвати на собі сорочку та обіцяти, що завгодно, але якщо бюджет буде для міста недостатнім, жодних обіцянок виконати не вдасться. Житиме погано місто, буде погано і його мешканцям", — каже М.Федорук.
Миротворцем у конфлікті на Калинівському ринку намагається постати (принаймні, у версії особистих піарщиків) й голова партійної фракції НСНУ у міськраді В.Чинуш. І, хоч його партійні люди чемно і регулярно носять партійні прапори на пікети, про результати миротворства поки що не чутно. Утім, хтозна, можливо, миротворчі справи і потребують саме прапорів? Надто під час виборчих кампаній...

Володимир СТЕФАНЕЦЬ, "ДОБА", малюнок В.ІОНІЦОЯ, спеціально для "ДОБИ"



PLEASE, НА НАРИ!


ГВАЛТІВНИКИ МАЛОЛІТНІХ


За підозрою у спробі згвалтування восьмирічної дівчинки слідчо-оперативна група Глибоцького райвідділу міліції затримала 18-річного жителя села Чагор.
Як повідомив виконуючий обов'язки керівника Центру громадських зв'язків УМВС України у Чернівецькій області Олексій Пономаренко, аналогічний злочин затриманий у цьому ж селі скоїв у серпні минулого року
Тоді о десятій вечора на телефон "02" надійшло повідомлення від жительки села Чагор про те, що її 4-річна дочка кілька годин тому пішла з дому і не повернулася. Понад 50 співробітників міліції майже 5 годин шукали дитину і вийшли на слід зловмисника, яким виявився місцевий житель Олександр Ж. Він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, відвів дівчинку на один з городів села, де силоміць відібрав у неї сережки, зняв одяг, який потім розкидав у полі і зник з місця злочину. На тому ж місці, де вказав затриманий, дівчинку й знайшли. Тоді хлопця засудили до півтора року позбавлення волі за розбещення неповнолітньої і грабіж. Термін хлопець "мотав" у Самборі на Львівщині.
Ще під час першого затримання Олександр, перебуваючи в ізоляторі тимчасового утримання, говорив, що був п'яний і нічого подібного більше не зробить. Мовляв, тоді він не розумів, що діє.
Наприкінці грудня Олександрові Ж. виповниться 18 років. У сім'ї, крім нього, ще п'ятеро дітей. Двоє братів і сестра уже мають свої сім'ї. Хлопець виховувався у неблагополучній родині — батька немає, мати теж іноді любить заглядати в чарку, брат-близнюк знаходився тоді на підписці про невиїзд за здійснення крадіжки мобільного телефону з автомашини.
Три місяці тому Олександр, потрапивши під амністію, був звільнений. 14 листопада, як розповідає мама Олександра, у неї був ювілей. З'їхалася вся родина. Наступного дня хлопець попросив у неї 20 гривень на пиво і пішов з будинку. З'явився лише ввечері і попросив їсти. Але це йому не вдалося: до хати увійшли шестеро міліціонерів і наказали хлопцеві збиратися.
Як з'ясувалося пізніше, Олександр серед білого дня на дорозі напав на 8-річну місцеву дівчинку Христину Г., яка поверталася з поліклініки, і, затягнувши її на цвинтар, намагався згвалтувати, після чого утік. Що йому перешкодило зробити до кінця задумане, — з'ясовує слідство. На цвинтарі знайшли випиту пляшку горілки і пляшку недопитого пива. Пам'ятаючи про минулорічну історію, міліціонери, перевіряючи на причетність до злочину колишніх засуджених, відвідали й Олександра, в якому дівчинка упізнала свого кривдника.
Сама Христина відмовляється говорити про те, що трапилося. Вона ще не до кінця усвідомила, що з нею відбулося. До того ж, у дівчинки хворе серце, нещодавно їй зробили операцію: замінили клапан. Мама дівчинки вже тривалий час перебуває на заробітках в Італії. Батько два роки тому пішов від них. Христину взяв під опіку дядько. Але у зв'язку з тим, що сталося, мати обіцяє приїхати додому.
За останній час це непоодинокий випадок затримання при спробі зґвалтування малолітніх. Нещодавно до Кельменецького райвідділу міліції із заявою про згвалтування п'ятирічної доньки звернувся батько. Уже через добу підозрюваного у скоєнні цього злочину було затримано. Прокурор одразу порушив кримінальні справи за двома статтями — розбещення неповнолітніх та зґвалтування. Затриманий зізнався у скоєному злочині. Ним виявився місцевий двадцятиоднорічний кельменчанин.
Наразі проти обох гвалтівників порушена кримінальна справа за статтею 152 Кримінального кодексу України, четверта частина якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 8 до 15 років.

Роман ЛЮБЕРА, "ДОБА"



"МУДРІ" РІШЕННЯ


КОЛЕКТИВ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ФІЛАРМОНІЇ ПРОТИ МЕНШОВАРТОСТІ



Ще донедавна однією з найбільших проблем у галузі культури її працівники вважали "зрівнялівку" в оплаті праці. Схема нарахування заробітної плати була такою, що заробіток прибиральниць установ культури рівнявся заробітку працівників культури (а інколи був і вищим за нього). "З 1 вересня буде запроваджено єдину тарифну сітку, яка, сподіваюсь, змінить ситуацію на краще, — казав "Добі" начальник управління культури Чернівецької ОДА Іван Петрусяк ще влітку цього року. — Зарплата бюджетних працівників буде залежати від посади, освіти, умов та об'єму роботи багатьох інших факторів, а отже, буде нараховуватись більш справедливо". А працівники культури сподівалися, що єдина тарифна сітка мала б, нарешті, хоч трохи підняти їхню зарплату над рівнем мінімальної. Словом, чекали того нововведення і мріяли.
Однак затверджена тарифна сітка виявилась зовсім не схожою на ту, якої сподівалися бюджетники і проект якої вони бачили напередодні. Тепер, окрім розміру заробітної плати, у багатьох викликає обурення також схема її нарахування.
Своє ставлення до постанови Кабінету Міністрів щодо сітки оплати праці висловив минулого тижня трудовий колектив Чернівецької обласної філармонії, звернувшись з листом до Міністра культури і туризму України Ігоря Ліхового. 250 працівників філармонії, серед яких артисти заслуженого Буковинського ансамблю пісні й танцю, артисти симфонічного оркестру, камерного хору і камерного оркестру, солісти групи "Музична просвіта", естрадної групи, дуету "Писанка", а також обслуговуючий персонал, висловлюють у листі глибоке хвилювання і обурення "меншовартісним ставленням керівництва Кабінету Міністрів до працівників культури і мистецтва". "Так, із введенням єдиної тарифної сітки — йдеться у листі — станом на 15 листопада 2005 року середньомісячна зарплата працівників філармонії складає 405 грн. Безумовно, такий стан принижує гідність артистів, сім'ї яких голодують і не мають коштів доїхати на роботу, придбати концертний костюм чи сукню". Щобільше, за словами директора філармонії Петра Казимирчука, абсурдною є сама логіка, за якою складена сітка. Як пишуть у листі працівники філармонії, посадовий оклад Андрія Кушніренка, народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т.Шевченка, професора, який 43 роки очолює Буковинський ансамбль пісні і танцю, становить 519 грн, в той час як артист-початківець Національного колективу у столиці отримує 1200 грн. За словами пана Казимирчука, початковий оклад у Чернівецькій філармонії становить 382 грн, у той час як у Національних колективах — 1640 грн. "Є у новій тарифній сітці й інші нонсенси, — каже директор філармонії. — На одну категорію можуть накладатися по 2 розряди. Наприклад, якщо артист працює у симфонічному оркестрі філармонії, він має 11 розряд. Якщо ж він працюватиме у Буковинському ансамблі, матиме на розряд нижче." У той же час артисти І та ІІ категорії можуть отримати 9 розряд вищої категорії незалежно від виконавчої майстерності. Це, на думку артистів філармонії, свідчить про "перманентне", "поверхневе" ставлення до потреб культури та її працівників. "Такий підхід до питання культури знищує бажання працювати. Все більше талановитих людей їдуть працювати у столицю або виїжджають за кордон", — каже Петро Казимирчук.
Солідарний з артистами філармонії і директор Чернівецького музично-драматичного театру Юрій Марчак. На його думку, ігнорування проблем та потреб культури вже дійшло краю. З року в рік творчі колективи змушені працювати на ентузіазмі, не отримуючи жодної підтримки від держави. Зароблених коштів ледь вистачає, щоб оплатити комунальні послуги. "Про фінансування гастролей, про нові костюми та кращі умови праці артисти мріють вже більше десяти років", — каже Юрій Марчак. "При всій повазі до працівників інших галузей, коли доводиться представляти країну за кордоном, посилають артистів. Саме вони є обличчям нашого народу. Тож давайте, нарешті, створимо умови, щоб артисти виглядали достойно", — каже Петро Казимірук.
Директор Чернівецької обласної філармонії, за дорученням трудового колективу, пропонує у листі до Міністра культури і туризму України "утворити робочу групу із залученням представників обласних філармоній і театрів з тим, щоб найближчим часом внести відповідні зміни до зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України".

Оксана МИРОНИК, "ДОБА", фото з архіву "ДОБИ"



ПОПУЛЯРНА БІОЛОГІЯ


ПОЛОВИНУ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБСЯГУ ФОРЕЛІ ВИРОБЛЯЮТЬ НА ВИЖНИЧЧИНІ



За показниками споживання риби на душу населення Україна займає далеко не найпривабливіше місце у світі. Буковинська Кіцманщина у цьому ряду також не виняток. Якщо, скажімо, в Кіцманському районі з кожного гектара плеса отримують в середньому по 10,3 центнерів риби, то в області цей показник складає менше 6 центнерів. Такою ж строкатою є орендна плата за одиницю площі водойм, що коливається від 50 до 800 гривень на рік. Ці та інші проблеми буковинські працівники галузі обговорили в Кіцмані на базі обласного рибокомбінату.
Ще одна серйозна проблема — тривале зберігання вирощеної продукції. Більшість підприємств і підприємців, які займаються рибним промислом, воліють відразу ж реалізувати свою продукцію. А ринок часто-густо не потребує такої великої і одночасної пропозиції. На Кіцманщині дане питання більш-менш відрегульоване. Тобто господарства мають свої зимувальники, але в більшості інших районів області вони майже відсутні. Ще одна складність — переробка риби. Лише де-не-де на Буковині є невеличкі коптильні цехи. Але ж це далеко не сучасний рівень переробки риби.
Власним досвідом вирішення цих та багатьох інших проблем поділився мешканець Вижниччини Левон Тартанян. Цей вірменин волею обставин потрапив на Буковину і, прикинувши наявні тут можливості, вирішив зайнятися вирощуванням форелі. Для цього він, офіцер у відставці, використав вивільнені після добування інертних матеріалів кар'єри, придбав необхідне обладнання. Зараз він щорічно виробляє до 30 тонн цієї царської риби, що складає приблизно половину всеукраїнського обсягу. Для осягнення всіх тонкощів згаданої справи Тартанян часто їздить на спеціалізовані підприємства Польщі та Данії, де зробив навіть кілька відеофільмів. Один з них він продемонстрував присутнім, які охали і ахали, коли дізналися, що їхні зарубіжні колеги примудряються вирощувати в одному кубометрі води 470 кілограмів (у нас цей показник становить у середньому 3 кг) сріблястої продукції, у т.ч. коропів і рослиноїдів (товстолобика, білого амура тощо). Досягається це з допомогою відповідних кормів, аерації води тощо.
Свого часу на Кіцманщині теж була можливість налагодити щось подібне, коли на базі тепличного комбінату в Мамаївцях побудували аналогічний цех цілосезонного утримання риби (тепер у тому приміщенні знаходиться підприємство з випуску поліетиленових виробів). Однак новацію гідно не оцінили. Спеціалісти кажуть, що якби все відновити, то цех міг би забезпечувати мальком пів-України. До речі, про мальків для зариблення водойм. На його вирощуванні спеціалізуються киселівське і бузовицьке (Кельменецький район) СГП. Вони вже давно потребують усілякої підтримки держави або приватних структур.

Михайло ЯРОВИЙ, Кіцмань, "ДОБА"



ЗАТЯГНЕМО РЕМІНЧИК?


ПОДОРОЖЧАННЯ НЕ УНИКНУТИ?


З НОВОГО РОКУ МОЖУТЬ ЗРОСТИ ЦІНИ НА ГАЗ ТА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ


Уже з початку наступного року ціни за використані газ та електроенергію для населення можуть підвищити, відповідно, на 25 і 20 відсотків. Позаяк стверджується, що нинішні тарифи на електроенергію для населення покривають лише 42 % витрат на її виробництво і транспортування, а природний газ — на 50 %.
Відпускні ціни на газ для населення не мінялися з 1999 року, електроенергію — з 2001 року, і міське платить за електроенергію — 15,6 коп. за 1 кВт/год., сільське— 14,4 коп. за 1 кВт/год., а ті, хто проживає у будинках, обладнаних електроплитами — 12 коп. за 1 кВт/год. Ціна за природний газ — 17,5 коп. за 1 куб. м за наявності лічильника і 19 коп. за 1 куб. м — без нього.
Сьогодні Україна входить до п'ятірки європейських країн з найбільшим споживанням газу. Це переважно стосується промисловості. Компанія "Нафтогаз України" купує туркменський газ по 58 доларів за одну тисячу кубометрів і продає населенню значно дешевше — по 30-35 доларів за тисячу кубів. Однак урядовці обіцяють, що ціни для населення різко зростати не будуть. Зокрема, на електроенергію пропонується підвищити з 1 січня тариф на 20%, з 1 липня 2006 року — ще на 20%, з 1 січня 2007 року — на 10%. Як розповів голова правління ВАТ ЕК "Чернівціобленерго" Ярослав Команяк, наразі заборгованість споживачів за електроенергію складає 140 млн. грн. З них 70 млн. грн. заборгували юридичні особи.
За словами інженера Чернівецької філії державної компанії "Газ України" Григорія Карца, про підвищення цін говорити ще рано. Багато що стане зрозумілим через тиждень-другий. Хоча підвищення ціни на газ неминуче. Нині підприємства, які є платниками податку, сплачують 38,2 копійки за кубометр газу, а підприємства, які не є платниками податку, — 45,5 копійки. Найперше, зросте ціна для промислових підприємств, які є найбільшими споживачами блакитного палива. Раніше експерти говорили про можливість зростання ціни більше ніж утричі, до 160 доларів за тисячу кубометрів. Таку ціну може виставити Росія, яка нині є головним постачальником газу в Україну.

Роман ЛЮБЕРА, "ДОБА"



АКТУАЛЬНО!


ДОКИ ПІДПРИЄМЦІ ПІКЕТУЮТЬ, ПАРТІЙЦІ ПІАРЯТЬСЯ



Учора, як і було обіцяно минулого тижня, підприємці Калинівського ринку вже вкотре пікетували міську раду. Привід для невдоволення ситуацією той же - не допустити довгострокової оренди, що, як вважають активісти "Калинки", неминуче призведе до подальшої приватизації цього потужного численного підприємства. Акція, що відбулася вчора, 30 листопада (на фото), загалом мала збігтися з часом проведення чергової сесії міськради, на якій, власне, і мало вирішуватися це важливе питання. Незважаючи на те, що сесію у зв'язку з вимушеним від'їздом чернівецького міського голови Миколи Федорука до Києва, вдруге було перенесено, активісти все ж провели пікетування, у якому взяли участь до 300 підприємців Калинівського ринку. Ольга Чорна, голова обласної громадської організації "Калинка", виступаючи перед учасниками заходу, висловила занепокоєння з приводу того, що ВАТ "Мегамаркет", незважаючи на протест майже тисячі членів ГО "Калинка" та інших підприємців, на всіх рівнях лобіюють питання оренди ринку. На її думку, оренда підприємства призведе до скорочення третини торгових місць, в результаті чого чимало дрібних підприємців та таких, які неспроможні фінансово конкурувати з олігархами, будуть витіснені з ринку. Ольга Чорна повідомила також, що за таке відстоювання інтересів підприємців активісти ГО "Калинка" "зазнають переслідувань, з боку Ринжука у їх бік постійно йдуть погрози".
Під час пікету виступили й інші активісти, які пропонували висловити "недовіру генеральному директору пану Ринжуку, заблокувати і не допустити його на робоче місце та змістити з цієї посади".
Прикметно, що представники протилежної сторони — ВАТ "Мегамаркет" — участі у пікетуванні, як це було позаминулого разу, не взяли. Натомість, про свою готовність захищати інтереси Калинівського заявили вчора представник від СПУ Ігор Васійчук, а також представник від конгресу українських націоналістів. Останні під кінець акції з'явилися серед пікетувальників з прапорами.
Раніше про готовність лобіювати на всіх рівнях інтереси підприємців Калинівського ринку заявляли також СДПУ(о), Народний Союз "Наша Україна", "Пора", "Партія зелених", "Батьківщина", Народний рух України тощо. Намагання політичних сил перед виборами публічно і безплатно пропіаритись на фоні проблеми, що виникла між конфліктуючими сторонами, цілком зрозуміле. Однак обіцянками політиків, ситуацію на ринку навряд чи можна змінити. Проблему Калинівського можуть вирішити лише самі підприємці.
Тим часом тих учасників акції, які вчора взяли участь у пікетуванні, заступник міського голови Троян Єремійчук запевнив, що, згідно з попереднім рішенням виконкому Чернівецької міськради, торговий комплекс "Калинівський ринок" в оренду передаватись не буде. За його словами, відстоювати право на утримання цього підприємства у комунальній власності міста має намір переважна більшість депутатів міськради.

Анна ДАНИЛЮК, "ДОБА", фото автора



ПАРТІЙНА ТУСОВКА


НА ВСІ ЗАПИТАННЯ ГАСЮК ОБІЦЯЄ ВІДПОВІСТИ ПІСЛЯ 7 ГРУДНЯ


Формальним приводом для зустрічі голови Чернівецької облорганізації ВО "Батьківщина" Петра Гасюка з журналістами стало його бажання поділитися деякою інформацією із закритого з’їзду партії та прокоментувати важливі рішення Верховного суду України. За словами Гасюка, 18 листопада на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії — всього 46 суддів — одностайним рішенням було скасовано всі кримінальні справи стосовно Юлії Тимошенко, членів її родини та соратників. Оприлюднена лідером чернівецької "Батьківщини" інформація про те, що "загалом проти Юлії Тимошенко було порушено кримінальні справи за 28 статтями ККУ, які передбачали покарання у вигляді позбавлення волі строком на 167 (!) років", справді вражала. Як, до речі, і та, що "140 працівників спецслужб і слідчо-оперативних груп Генпрокуратури України регулярно отримували зарплату, безуспішно намагаючись засадити Тимошенко за грати, а 500 автомобілів здійснювали за нею цілодобове спостереження". Інформаційне забезпечення дискредитації політика забезпечували вітчизняні телеканали, "загальний хронометраж негативних інформаційних телесюжетів яких по цій справі становить понад тиждень (!) чистого ефіру".
Проте з огляду на ту обставину, що це була чи не перша публічна поява Петра Гасюка на людях після відставки з посади першого заступника голови ОДА, розмова цим не обмежилася. Так, голова облорганізації зізнався, що на партійному з'їзді, перед очолюваною ним парторганізацією, яка завжди входила у п'ятірку кращих в Україні, поставили завдання: "у Чернівцях вибори в ради — виграти, а по області — набрати 50 відсотків". Щодо конкретних людей, які претендуватимуть на депутатські мандати та посади голів рад, то тут Петро Гасюк був незламним і обіцяв оприлюднити їх імена тільки після об'єднавчого з'їзду БЮТ 7 грудня. Щоправда, визнав: партія відчуває "брак порядних людей, які би потім не здали". Петро Гасюк також сказав, що не бачить проблеми у тому, що голова виконкому облорганізації НСНУ, віце-губернатор Буковини Борис Баглей теж не раз публічно заявляв про наміри його партії зібрати в області не менше 50 відсотків голосів виборців. "Це — вибори. Ми будемо працювати зі своїми структурами, НСНУ — зі своїми... А народ вже оцінюватиме", — наголосив він. "Двері ВО "Батьківщина відкриті для всіх, хто хоче з нами співпрацювати", — додав Гасюк, пообіцявши, що після виборів ВО "Батьківщина" блокуватиметься лише з НСНУ. На вибори ж партія йде самостійно тільки тому, що "після відставки з посади прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко в деякій мірі відчуває реставрацію "кучмізму" у державі". Голова Чернівецької облорганізації ВО "Батьківщина" сказав: якщо йому вдасться вибороти депутатський мандат до Верховної Ради України, він не відмовлятиметься від нього. Він також зізнався, що під час святкування річниці Помаранчевої революції у Києві "довго і щиро" скандував "Юля" й утримався від скандування імені Президента.

Юрій ЧОРНЕЙ, "ДОБА"



БІБЛІОМАНІЯ


У ЧЕРНІВЦЯХ Є ВИДАННЯ ДРУЖИНИ НАПОЛЕОНА МАРІЇ-ЛУЇЗИ


Щоб там не стверджували політики, але саме творіння людської думки переживають у віках будь-яку найхитромудрішу політичну комбінацію. Де зараз наймогутніші імперії минулого та їх вожді? Що б ми взагалі про них знали, якби не скромна, найчастіше — мало поцінована праця відомих і невідомих літописців тих часів? Не знаю, як щодо інших міст, але у Чернівцях, яким випала честь чи, навпаки, нещастя перебути під владою різних політичних утворень, це знають найкраще. Можливо, тому по-особливому ставляться до творінь людського духу. Ось лише один з таких прикладів.
Історія Буковинського краю тісно пов'язана з історією Австрійської республіки. Оскільки Буковина з 1774 по 1918 рр. перебувала під владою Австро-Угорщини, це спричинило вплив на всі галузі її життя, зокрема освіту. З нагоди відкриття університету у Чернівцях (4 жовтня 1875 р.) на адресу бібліотеки надійшли вітання та подарунки у вигляді книг (!) від Королівської академії наук у Мюнхені, Королівської румунської академії наук у Бухаресті, Російської академії наук у Петербурзі. Австро-Угорський уряд виділив кошти на придбання необхідної літератури для навчання студентів, за які було придбано декілька приватних бібліотек у Мюнхені, Липці, Празі, Відні та інших містах. У австрійський період історії бібліотеки її фонд збільшився до 229 300 примірників. Бібліотеку на той час очолювали Карл Райфенкугель (1875-1903), Йоган Полек (1903-1913), Франц Бумгакл (1913-1919). Важливу наукову, культурну і громадську цінність складають видання Ельзевірів, Альдів, Етьенів, Фрабена, Паризької королівської друкарні Пардіні, дружини Наполеона Марії-Луїзи, цісаря Франца-Йосифа І.
Відновлення незалежності України стало поштовхом до створення Центру буковинознавства, одним з підрозділів якого стала "Австрійська бібліотека", створена за ініціативою та сприяння Федерального міністерства закордонних справ Австрії та Інституту східної та південно-східної Європи у Відні. "Австрійська бібліотека" відкрилася у березні 1992 року. Саме тоді МЗС Австрії подарувало "Австрійській бібліотеці" майже 4 тисячі томів. Окрім Чернівців, "Австрійські бібліотеки" функціонують лише у Києві, Львові та Харкові.
З 20 листопада 2003 р. "Австрійська бібліотека" підпорядкована науковій бібліотеці університету. За 13 років свого існування фонди "Австрійської бібліотеки" зросли до 8 тисяч примірників. Вони постійно поповнюються новими надходженнями з Австрії, частково з Німеччини та Канади. У бібліотеці переважають книги німецькою мовою з історії, економіки, юридичної науки, філософії, релігії, літературознавства, белетристики, психології, педагогіки, мистецтва. Є у бібліотеці довідкова література, аудіо-відео матеріали.
Окрім книг, бібліотека комплектує свої фонди й періодичними виданнями — газет "Die Presse", "Illustrierte Neue Welr", "Die Frankfurter", "Allgemeine", журналів — "Profil", "Buhne", "OHZ", "Der Donauraum", "Моrgen", "Ziteratur und Kritik", "Dег Sріеgе1" та ін. Ще 900 примірників безцінних праць науковців, присвячених історії, культурі, краєзнавству та літературі Буковини (українською, німецькою, румунською мовами) становить так звана бібліотека Центру буковинознавства. Значну частину книг отримано від діячів української діаспори, зокрема, від пана Осипа Барецького з Німеччини.

Тетяна МУРАШЕВИЧ, зав. метод. відділом наукової бібліотеки ЧНУ



ПОЕЗІЯ


ДВАНАДЦЯТЬ ШТРИХІВ ДО ПОРТРЕТА НЕСКОРЕНОСТІ



Творча робітня письменниці Катерини Міщенко асоціюється з кришталевим палацом на міжконтинентальному острові. Там – дуже чітко розміщені всі предмети, там передбачено все, до нюансів, туди відчинені двері для будь-якої природної стихії, проте немає найменшої щілини для проникнення людської фальші.
Часом у творчих людей спостерігається роздвоєність особистості і творчої сутності. І переважно суспільство прощає митцям таку рису (іноді навіть фізіологічну). Пані Катерині – нічого прощати. Вона і її лірика – єдине ціле, це її мислення, оцінювання, спосіб життя, пошук істини. Живий організм кожного вірша живиться від "сонячного сплетіння" метафор, які рухають зміст у напрямку заключних фраз.
На перший погляд нову добірку віршів автора можна вважати камерним хором асоціацій. І в сьогочасному літературному процесі – розкіш, оскільки він запруджений деклараціями та риторикою кон'юнктурного моменту.
Катеринине ж "Чула: айсберги тануть –
стою за відлигою
у черзі" –
не приліпиш до жодного політичного окрасу, проте із камерного аранжування воно переходить у відкритий простір відчуттів тисяч і тисяч із нас.
Більшість із 12 віршів, презентованих у добірці, – це діалог із ліричним героєм та пейзажна лірика, виконані у стилі текстового скерцо.
Мовна інструментовка вигранена до чистоти лінз (звісно, пані Катерина – редактор муніципального видавництва "Місто" і через її очі переходить сотні текстів, які вона часом шліфує, часом, реставрує...). І, відповідно, до власних речей відноситься теж із редакторською степенністю. Отже, насолоджуйтесь і шукайте...

Віра КИТАЙГОРОДСЬКА


Катерина МІЩЕНКО


ХРИЗАНТЕМОВА ВІХОЛА


ПРОЩЕННЯ
Ось уявляю:
коник у траві
знак-окликом сюрчить –
застерігає наче.
Холодна ніч.
Холодна, мов їжак,
що з небуття
скотився м'ячиком -
смугасто-сизим,
гострим, як обман…
Він – наче погляд твій
ожинно-стихлий.
Я перейти могла б
і цей туман,
я би могла
посіять тут намисто
і позбивати сумнів у росу:
я вся тремчу –
я наче торохтільце, –
та коники мережива прядуть
з пилку кульбаб,
і гріються долоні і вуста
у затінку "пробач",
і мліє листя…

ПРОЗРІННЯ
Я оце.
А оце – не я:
ця красива, погордлива
жінка
стрімко йде,
як нагострений цвях,
дзвін прикрас –
як мечі в поєдинку.
Жодних ні.
Так… Так. Так!
Сантиментів – ні крапелинки.
Це – коштовний футляр
на майбутній роман
у сап'янових палітурках.
Там – застигли і хмари, й земля.
Там – стулилися ріки.
І… затерпли меди.
У корсеті і до, й опісля, –
Оця жінка – ваш сон?!
Це – ваш усесвіт цілий?!

Я забуду, що це – не я.
Я навчуся стріляти прицільно.

ПРОЩАННЯ
Прости мені,
бо я прощать не вмію:
іржа осіла на краї душі.
Прости за те,
що сіре павутиння
розмів не ти, не ти.
Не ти…
Ув очі – вітер, і пісок, і крики.
До ніг – кошлате зілля резеди.
І хто тут винен,
коли вчора – вишні,
сьогодні – тільки келихи брудні...
Якби весна! –
яка смішна наївність:
ще навіть осінь
пруг не перейшла…
Трублять джмелі,
і одуд чваньковитий
пишається
на килимі полів.
А ти – без мене:
без проблем, без болю –
літаєш, як позлітка-папірець.

Прости мені:
закрижаніле вчора
спливає остюками слів.

СПОДІВАННЯ
Промину, пролечу -
кипарисовим лезом
ніч просвічу –
аж доверху.
Промовчу – прокричу?
Полиновим степом
постіль застелю:
сказати
чи вкотре сліди зітерти?
(А душа шкутильгає
по брилах
закляклих слів,
засклілих днів
і
посмугованими простирадлами
ніженьки огортає.)
Прокричу – пролечу,
промину – промовчу:
вугіль у серці.

Чула: айсберги тануть –
стою за відлигою
у черзі.

САМООБМАН
Я тебе шукатиму на вітрі.
Я до тебе ніч перебреду.
Видивлюсь до дір, до різі вічі
і знайду! –
як навіть не знайду…
Я полотна розгорну до неба.
Я у рудні заховаю сіль.
Вистуджені лікті
і коліна
вигою пергою перших зір…
Я до тебе оберну всі води.
Я пустелю снігом застелю.
І повигрібаю всі яруги –
нори всі осотом затулю:
тут не пройде жоден
мідний олень
і полівка тут не прошмигне –
де немає пороху і кулі,
не буває прощі і прощень…
Я тобі дорогу нащедрую.
Я сама себе перечаклую
і на цівці насукаю день:
без плакучих свіч,
мольби
і дзвонів –
день, обтятий осокою наголо:

там, де ти, б'ють грози пурпурові,
там, де я – у шрамах скло.

ОМАНА ОСЕНІ
Чи ти є?
Десь ти є?
Де ти?
Осінь... Осінь.
Ранній сніг. Тихий сніг.
На хребти.
На погорду ялиць.
На Дністрову просинь.

Чи я є?
Десь я є?
Де я?
Ось я... Ось я.
Точать віск. Білий віск.
На свічки.
На весільний вінок -
На русяві коси.
Чи ми є?
Десь ми є?
Де ми?
Оманна осінь.
Тане сніг. Перший сніг.
На щоці.
На давлючій сльозі.
На чорнім волоссі...

...Чи він є?
Десь він є?
Де він?
Осьде... Осьде!
Сипле квіт сонцецвіт.
На хребти.
На голизну ріки.
На стужену постіль

ЧЕКАННЯ
Міситиму білу глину.
Печиво прісне пектиму.
Наче сріблистий цукор –
колотиму лід…

Наточиш тернові вина
у пригорщі половину,
я на другій долоні
стіл застелю…

А потім внесемо ночви,
прив'яжемо до сволоків:
літатимем ніч і ранок
аж до небес удвох...

…Наперстком воду нестиму
на тісто – на білу глину.
За шибкою тернослива
ще тільки цвіте.

РОЗКАЯННЯ
У вічі періщить
червоний дощ.
Я марку шукаю –
листа надіслати,
але рот жаби
стулено так міцно,
аж ворушиться коріння
усохлих дерев.

Прочитай по галузках,
як мені лячно.

ОСІНЬ
Снує і снує ескалатор
ажурно-верткого листу.
Танок баляндрасника-вітру
вселенську влаштовує хвищу.

П'янко зеленим зорям
в обіймах такого джигіта, –
послало пасемце втіхи
віддаленіле літо.

Крізь малахітову товщу
небес - мерехтливе сито:
в кубельці юного сонця
огняно-руда… лисиця.

БЕЗВИХІДЬ
Ночі тісна глибина –
по груди, по плечі:
забігти би світ за очі –
чи в себе пірнуть,
як
у глечик.
…Туго, іще тугіше -
лискучим шовком.
Схожа тепер
на вужа
із жовтим
оком

НАДТО ПІЗНО
Примчав понад вечір
розхристаний дощ –
горластий,
нахабний,
злий.
Питався,
про що мовчала роса
на віях молодої трави.

НЕСКОРЕНІСТЬ
Приручено –
як першого коня
у перший віз...
упіймав мене, гадає,
час поосінений
у сіті в'юнких виноградових кіс.
А я - сміюся!
У мене бо є
пара могутніх посріблених крил –
і хризантемова віхола
густо шляхи
заштрихує
уздовж і вшир,
коли я утечу!
наче перший –
ніби приручений! –
летючий кінь.

На фото: Дзеркало душі Катерини Міщенко. Фото з архіву “ДОБИ”



КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ


ЧЕРНІВЧАНИН ПРО ЧЕРНІВЦІ



Багатьом жителям нашого краю і особливо обласного центру відоме ім'я історика, етнографа, народознавця Раймунда Фрідріха Кайндля. Побачивши світ на вул. Нового Світу (нині Т. Шевченка), він зростав у час бурхливого розвитку рідного міста, яке щиро любив. Майбутній вчений народився саме тоді, коли на Єпископській горі почали споруджувати духовний символ краю – резиденцію єпископів, а відтак митрополитів Буковини. Крім того, наступного дня після народження Раймунда Фрідріха – 1 вересня 1866 р. – до Чернівців прибув перший потяг зі Львова. "Залізний кінь", який тягнув вагони, став своєрідним символом остаточного входження столиці Буковини у європейський простір, адже товари буковинського походження почали потрапляти на ринки Німеччини, Данії, Англії, Швейцарії, а також Росії і навіть Персії.
Кайндль дуже швидко зарекомендував себе як працьовитий і плідний науковець та педагог. За 10 років він пройшов шлях від молодшого вчителя (1891 р.) до професора університету (1901 р.), а ще через десятиліття він став його ректором. За цей час вчений написав десятки ґрунтовних книг, серед яких однією з найліпших стала "Історія Чернівців з найдавніших часів до сьогодення" (1908 р.), її було створено за дорученням Чернівецької міської ради з нагоди 500-річчя першої документальної згадки про місто, яка, як відомо, має точну дату – 8 жовтня 1408 р.
Р.Ф. Кайндль дуже ретельно відтворив історію Чернівців, прослідкувавши її від кам'яної доби до початку XX ст. Чимало наведених ним відомостей мають унікальний характер, адже багато рукописів, якими користувався автор, згодом були втрачені внаслідок світових воєн і змін влади. Звичайно, як син свого часу, Кайндль написав книгу німецькою мовою, яка була тоді державною (хоча він вільно розмовляв й українською). Ця обставина утруднювала користування його книгою, яка за майже сто років стала вже й бібліографічною рідкістю. Декілька років тому одне з чернівецьких видавництв видрукувало український переклад "Історії Чернівців", але він був далеко не повний. І лише цього року, нарешті, побачив світ повноцінний, академічно виконаний двомовний варіант книги Кайндля, тобто він містить як оригінальний німецький текст, так і його повний переклад українською мовою. Дуже гарно оформлений том видрукувало видавництво "Зелена Буковина" (головний редактор А.Т. Квасецький). Переклад здійснив доцент ЧНУ В.Ю. Іванюк, а наукову редакцію, післямову та перелік колишніх і сучасних назв вулиць, площ, будівель тощо – доцент ЧНУ О.М. Масан.
Книга видатного чернівчанина про Чернівці зацікавить не лише фахівців, але й широке читацьке коло. Адже, як це не дивно, за майже сто років після виходу монографії Кайндля місцеві історики так і не спромоглися написати чогось ліпшого. Проте з достовірних джерел стало відомо, що в університеті створився колектив авторів, які приступили до написання сучасної історії Чернівців, але чи зможуть ці ентузіасти довести свою справу до 600-річчя міста – дуже проблематично. Хіба, можливо, міська влада підтримає цю корисну й потрібну ініціативу?

Олекса ПЛОСКАН, журналіст


"ЩОДЕННИК" МАРІЇ МАТІОС


Відома буковинка, лауреат Державної премії
ім. Т.Шевченка у галузі літератури Марія Матіос напередодні другої Богородиці знову видала на-гора нову книжку – "Щоденник страченої". Авторка означила її як психологічну розвідку. Ось як прокоментувала письменниця "Добі" своє дітище: "Тепер усім рекомендую: забудьте, що я написала "Дарусю", – читайте про те, як людину наздоганяє параліч розуму. Тобто пристрасть".
"Щоденник страченої" уже є в книгарнях Чернівців. Отож усі бажаючі дізнатися, що таке "параліч розуму" з-під руки Марійки Матіос, можуть це запросто зробити, завітавши у книжкові магазини.

Володимир ШВЕДАК, “ДОБА”


БУКОВИНА В ІМЕНАХ, ЗІБРАНИХ БОГАЙЧУКОМ


Помітною подією на нашому книжковому ринку цього року стала праця відомого науковця-літературознавця, краєзнавця, перекладача і педагога, кандидата філологічних наук, доцента Миколи Богайчука "Література і мистецтво Буковини в іменах (словник-довідник)" – Чернівці: “Букрек”, 2005. – 312 с. Визнаємо зразу, що потреба в такій книзі назріла давно. Вона викликана складними особливостями розвитку культури на Буковині, яка є багатонаціональною.
Історія Буковини впродовж другого тисячоліття нової ери була надзвичайно складною. За цей період державна приналежність краю мінялась десять разів: Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Угорщина, Польща, Молдова, Туреччина, Австрія, Румунія, Радянський Союз, Україна. Тут стикалися інтереси багатьох держав Європи. Це стало причиною впливу різних національних культур, що перепліталися в цьому краї. Це знайшло своє відображення в новій книзі М.А.Богайчука. Виклад матеріалів подано об'єктивно, доказово, по-науковому.
Праця над такою книгою вимагала копіткої роботи з українськими, російськими, польськими, німецькими, румунськими та іншими науковими джерелами, оскільки серед наведених у книзі імен є багато представників різних національних культур: українці, румуни, німці, євреї, поляки, росіяни. Крім цього, така книга вимагає від автора енциклопедичних знань. Адже серед поданих у праці імен є діячі різних наукових галузей.
До книги увійшло понад 700 статей про вчених, митців, письменників, журналістів нашого краю. При подачі інформації автор дотримується вимог, якими керуються укладачі енциклопедій. При цьому використано різні енциклопедії, наукові довідники, монографії, наукові статті, архівні матеріали, публікації в періодичних виданнях.
Праця доступна для широкого загалу читачів. Автор застерігає, що "довідник... не претендує на повноту висвітлення біо-бібліографічних даних та на максимальне охоплення фактичного матеріалу" (с. 3-4).
Книга корисна для науковців різних гуманітарних галузей знань, для мистецтвознавців, викладачів вузів та шкіл, студентської та учнівської молоді, для всіх, хто цікавиться знаннями про наш край.

Костянтин ГЕРМАН, доктор філологічних наук, професор Буковинського інституту



ГОЛОВНА STREET


"ГЛОБУС" ПРИБИРАЄ ЧЕРНІВЦІ



Впродовж останніх тижнів на вулицях Чернівців з'явилася яскраво-оранжева вантажівка (на фото). Це — найсучасніша вакуумна підмітально-прибиральна машина одеської фірми "Глобусавто". Вона наводить лад на дорожньому полотні, прилотковій частині та вздовж бордюра.
Подібні автомобілі-прибиральники є лише у великих містах: Києві, Ялті, Одесі, Кривому Розі. 670 тисяч гривень на її придбання виділила міська влада. Ця машина ретельно підмітає і зволожує територію шириною понад два метри. Шасі машини виготовлено білоруським МАЗом, а все решта — двигун, запчастини — від німецького "Мерседеса". Всмоктувальна потужність автомобіля-прибиральника досить висока. За допомогою цієї новинки міська влада сподівається розвантажити від роботи двірників, яких у Чернівцях, як відомо, бракує.
За словами директора комунального підприємства "Спецкомунтранс" Василя Воронюка, це значно зменшить обсяг роботи двірників. Технічний процес доволі простий: велика кругла щітка діаметром 70 сантиметрів змітає докупи і всмоктує дрібне сміття, а з прикріпленого перед нею шлангу розбризкується вода, запобігаючи розвіюванню пилюки.
Ширина смуги прибирання складає 2 метри, об'єм баку для сміття — 6 кубометрів, у ємності для води — півтори тисячі літрів. У робочому режимі машина рухається з середньою швидкістю 10 км/год. залежно від ступеня забрудненості території. У задній частині кузова розташовується шланг, з допомогою якого очищується зливова каналізація. Машина працюватиме з ранньої весни до пізньої осені.

Роман ЛЮБЕРА, "ДОБА"



НОУ-ХАУ


ЗА ПОРУШНИКАМИ ПОЛЮВАТИМЕ "БЕРКУТ"


У Чернівецькій області Державтоінспекція придбала нові прилади для вимірювання швидкості "Беркут". Нові радари працюють з допомогою коротких імпульсів, фіксуючи у своїй пам'яті час, швидкість, точну дату і місце перевищення швидкості.
Ці прилади дуже зручні у користуванні, на відміну від старих нові мають велику перевагу — прилад не помічають радари-детектори, що встановлюються у салонах автомобілів, тобто до них немає антирадарів. Крім того, прилад компактний, його можна заховати у кишені. Також прилад вимірювання швидкості "Беркут" характеризується високою точністю — вираховує швидкість до кілометра.
"Беркут" можна використовувати і під час руху на службовому автомобілі, й тримати радар у руці у напрямку до руху автомобілів.
Як розповів старший інспектор ВДАІ УМВС України у Чернівецькій області Іван Добровольський, крім цих двох, планується закупити ще 12 радарів. А для всієї України їх потрібно 700 штук.
Щодо запчастин, то постачаються вони з Росії, а в Україні деталі складають і встановлюють вітчизняне програмне забезпечення. Інформація накопичується у радарі на чіпі, де надійно захищена. Навіть скопіювавши інформацію з чіпа на комп'ютер, її неможливо змінити — тільки зчитати, переглянути, бо до бази даних доступу немає.
Нові радари посилять контроль і за нечемними водіями, і за інспекторами ДАІ, оскільки витерти з пам'яті радара інформацію про порушення неможливо, тож інспектору на дорозі доведеться детально оформляти адміністративні матеріали про кожне правопорушення режиму швидкості.

Роман ЛЮБЕРА, "ДОБА"



ЩО НОВЕНЬКОГО?


ЗА ПРАВИЛЬНИМ ПАРКУВАННЯМ СТЕЖИТИМЕ ПРИХОВАНА КАМЕРА


З огляду на постійні скарги чернівчан щодо недотримання у місті правил паркування та перезавантаженість центральної частини Чернівців транспортом міський голова Микола Федорук провів нараду за участю представників усіх міських служб та правоохоронних структур, які займаються організацією руху та утриманням доріг. До участі в обговоренні проблеми було також запрошено представників судових органів, які уповноважені виносити рішення щодо притягнення до відповідальності порушників правил дорожнього руху.
Микола Федорук запропонував виробити спільну тактику дій , яка дозволяла б у межах діючого законодавства регламентувати в обласному центрі дорожній рух та паркування автотранспорту таким чином, щоб забезпечити збереження історико-архітектурної спадщини Чернівців, створити сприятливі умови пересування для водіїв та пішоходів, роботи приватного і громадського транспорту, а також гарантувати право мешканців на безпечне екологічне довкілля.
У ході спільного обговорення вирішено створити мобільні рейдові групи за участю працівників МКП "Паркування" та правоохоронців для виявлення порушників паркування і притягнення їх до відповідальності. Мобільні групи будуть забезпечені транспортом і працюватимуть щоденно у різних мікрорайонах міста. Для здійснення громадського впливу на порушників паркування місцевим телеканалам пропонується їх дії фіксувати прихованою камерою для подальшого показу чернівчанам.

Роман ЛЮБЕРА, "ДОБА"



ОТАКОЇ!


ПЕРЕВІЗНИКИ САМОВІЛЬНО ПІДНЯЛИ ТАРИФИ


Проїзд у маршрутних мікроавтобусах номер 30 та 31, які прямують до одного чи не найбільших у Чернівцях Калинівського ринку, подорожчав. Сьогодні для того, щоб доїхати до Калинівського ринку з вулиці Південно-Кільцевої чи Комарова, треба було заплатити вже не гривню п'ятдесят, а дві гривні. Як пояснив головний спеціаліст відділу транспорту, зв'язку та енергетики міськради Ігор Кожуленко, згідно із законодавством, маршрутні таксі можуть самі встановлювати тарифи, але повинні узгоджувати їх із замовником, у даному випадку — міськвиконкомом. А цього зроблено не було, тобто підвищення вартості проїзду є самовільним.
Перевізники, які працюють на 30-му та 31-му маршрутах, пояснюють, що їхні рейси є найдовшими — понад 20 кілометрів — з усіх міських маршрутів, що їздять на Калинівський ринок, і перевезення пасажирів стало збитковим після підвищення вартості пального. Адже у тариф закладено вартість палива — дві гривні десять копійок, а таких цін сьогодні, як відомо, немає.
Однак перевізникам, які самовільно підняли вартість проїзду до двох гривень, ймовірніше за все, доведеться сплатити штраф. Підвищення ж тарифів на проїзд у маршрутках номер 30 та 31 має узгодити міськвиконком, відповідне рішення буде розглядатися найближчим часом.

Роман ЛЮБЕРА, "ДОБА"


© 1998-2014. Усі права застережено. Інформація є інтелектуальною власністю редакції газети "Доба". Передрук чи будь-яке інше поширення інформації — лише з посиланням на першоджерело.